Науково-фантастичний трилер "Ex Machina"
Назва у прокаті - "З машини"

Великобританія, 2015 рік, Тривалість: 108 хвилин,

Бюджет: $15   Збори: $37

У ролях: Domhnall Gleeson, Alicia Vikander, Sonoya Mizuno, Oscar Isaac

Isn't it strange, to create something that hates you?
з фільму

Молодий програміст Калеб  Сміт (Domhnall Gleeson) працює у компанії "Bluebook", відомій на весь світ розробкою найпопулярнішого пошуковика сьогодення. Неочікуванно сам для себе хлопець виграє суперприз лотереї між працівниками - тижневий візит до CEO компанії Нейтана Бейтмана (Oscar Isaac). Той живе на Алясці у красивому домі, з величезними скляними стінами у компанії однієї лиш безмовної економки Кіоко (Sonoya Mizuno). 

Хоча Нейтан мільярдер і досяг вже дуже значних висот у своєму житті, він не сидить склавши руки. Звісно програмування та всілякі веб штуки йому вже давно набридли, тому він зайнявся розробкою штучного інтелекту. Нейтан знайомить Калеба із роботом Ейвою (Alicia Vikander) і повідомляє, що тому несказанно поталанило - він буде допомагати своєму босу з психологічними тестами Тьюрінга над цією диво-істотою. Сказати, що Калебу цікаво, це нічого не сказати. Сама Ейва йому дуже подобається і його вражає те, наскільки вона гарна і абсолютно схожа на справжню дівчину. Правда, дуже швидко гостеві стає зрозуміло, що все не так просто у домі зі скляними вітальнями та кімнатами без вікон, у який він потрапив.

***

Латинська фраза  "Dues ex machina" означає "Бог з машини". Ця ідіома має звісно не таке пряме значення, а швидше щось на кшталт "неочікувана розв'язка, чудесне спасіння надприроднім шляхом". У древньо-грецькому театрі словом "mechane" називали кран, який  допомагав актору, що грав роль бога, "літати та спускатися з неба" на сцену десь під кінець вистави, коли вже люди покинули будь-яку надію на вирішення своїх проблем. Тому, звісно, наш глядач буде спантеличений таким от перекладом цієї непростої фрази. "З машини". Що з машини? Бог з машини? Навіть якщо знати звідки "ростуть ноги" такого імені стрічки, то, чесно кажучи, вибір такої назви залишається не надто зрозумілий. Це не історія, де все вирішиться чудесним шляхом. Ні, все набагато глибше.

Я не знавець наукової фантастики. Більше можу судити фільм за критеріями - "вірю - не вірю, переконливо - непереконливо, класно - тупий фейк та нудьга." Про цей фільм звідусіль лунають лише хороші відгуки як, власне, про розумне науково-фантастичне кіно. Коли немає тих супер-пупер спецефектів, як, наприклад, в американській "Гравітації", "Інтерстеллері", компютерна графіка не стирчить з кожного кута але тобі реально цікаво дивитися і не хочеться пропустити жодного моменту екрані - це однозначно велика заслуга розумного сценарію. Власне тому слід сказати, що видовищність тут мало присутня. Знятий фільму у неспішній дуже красивій споглядальній манері. І це зачаровує.

Діалоги у фільмі - майстерні. От, переважно на екрані взаємодіють два головних героя (а увесь фільмі містить практично 4 дійових особи) - вони розмовляють про життя та науку і від цих сцен не можливо відірватися. Сценарій - розумний. Немає ніяких шаблонів, які можуть "примаритися" на початку. Все дуже цікаво та не примітивно. Історія мені припала до душі своїю оригінальністю. За фінал окреме дякую!

Актори підібрані чудово. Калеб-Глісон як завжди переконливий у ролі романтичного-сором'язливого юнака. Оскар-Нейтан - така собі його протилежність - він і розумніший, і фізично сильніший. Дуже цікаво, як у розмовах останній завжди міг сказати наперед, що думає та збирається зауважити його гість.

Ну і дівчата тут, само собою, красуні і дуже органічні у своїх непростих ролях. Обоє Алісія і Соноя в минулому займалися балетом.  Так що, вже тепер мало що не легендарна сцена з одним неочікуваним танцем, байдужими вас не залишить. Вікандер-Ейва розпвідала після зйомок, що просила режисера включити її у цей епізод, але обійшлись без неї. 

Дизайн робота Ейви - просто клас. Творці фільму намагалися розробити щось абсолютно нове, те, чого не було досі. Мушу сказати, що їм це практично вдалося - дуже хороша компютерна графіка та ідея "костюму". Та й взагалі дім Нейтана, дизайн бекгранду - все дуже круто.

Знімали фільм всього навсього шість тижнів. А от вже комп'ютерне доопрацювання зайняло півроку. Зйомки американської Аляски відбувалися у Норвегії. Краєвиди природи зачаровують як і практично кожен кадр картини знятий у приміщенні. 

І знову слід зауважити, що по суті на екрані відбувається дуже мало, немає практично жодного екшену та якихось значних викрутасів. Тому дивитися чи ні - на ваш розсуд. Якщо розумну наукову-фантастику, любите цікаві діалоги, красиву операторську роботу - однозначно так. І утримайтеся, якщо відчуваєте, що будете розчаровані відсутністю безперервного екшену, або сопливих мильно-сімейних цінностей.

Трейлер виглядає динамічніше, ніж сам фільм:

Оцінка:

Сценарій: 5

Акторська гра: 4+

Видовищність: 3+

Про фільм: зачаровує

Чи варто дивитись: на ваш розсуд

Автобіографічна драма "Au revoir les enfants"
(До побачення, діти)

Франція, 1987 рік, Тривалість: 104 хвилин,

Збори: $ 4,5

У ролях: Gaspard Manesse, Raphael Fejto, Philippe Morier-Genoud, Francine Racette

Julien: T'as peur? (Тобі страшно?)

Jean: Tout le temps (Постійно.)

діалог з фільму

Холодного дня 1943 року дванадцятирічний Жульєн прощається з мамою на вокзалі. Він із старшим братом після зимових канікул направляється у закриту католицьку школу. Франція окупована фашистами, і залишатися у Парижі для дітей абсолютно не бажано, тому мама дуже радіє, що може відправити дорогих синів у більш безпечну місцевість. А малий Жульєн у свою чергу відверто обурюється - йому не хочеться мандрувати у той далекий від затишних теплих апартаментів заклад. Крім того, у школі він не має друзів і не надто легко сходиться з людьми. Але все ж школяр сідає у потяг з іншими учнями та відправляється на навчання.

Хоча Європа палає у вогні, здається у самій школі при монастирі все собі йде звичним темпом, без ексцесів. У класі Жульєна лише одна новизна - з ним тепер навчатиметься ще один хлопець, такий собі Жан Боне. Він перейшов у цю школу Кармелітів разом із двома друзями. 

Жульєн мимоволі починає цікавитися Жаном - щось у новенькому йому здається підозрілим. Не минає багато часу як хлопець викриває таємницю свого однокласника: насправді прізвище Жана - Кіпельштай, він єврей і переховується від нацистів під прикриттям отця Жана, керівника школи.

***

Сценарій фільму основано на реальних подіях із життя режисера Луї Маллє. Хлопчиком він відвідував римо-католицьку школу і одного дня став свідком як під час рейду нацисти вилучили з цього закладу трьох учнів-євреїв та отця Жака, що переховув їх. Пізніше Луї дізнався, що усі загинули у концентраційних таборах - хлопчики в Аушвіці, а отець Жак в Маутхаузені. 

Дана стрічка здобула численні нагороди та була дуже високо оцінена критиками. 

У чому цінність цього фільму у першу чергу? Мені здається, це найкращий фільм про жахіття війни який можна і треба показати дітям. Ця історія дає чудову можливість пояснити їм, що таке фашизм та що коїлося у роки його страшного розквіту без неймовірно жорстоких сцен, якими наповнені, наприклад, такі фільми-трагедії на цю тему як "Pianist", або "Schindler's List".

Французи завжди знімають кіно так, як не зможе зняти ніхто інший. Їхній кінематограф це завжди неспішне споглядання за простими історіями розказаними надзвичайно красиво та стильно. З таким собі французьким шармом.

У фільмі "Au revoir les enfants" немає пролиття крові, не показано на пряму звірст фашистів, не зображено жахіть контраційних таборів чи гетто. Звичайно католицька школа, діти зі своїми дитячими витівками та проблемками ходять на уроки. Якби не з'являлися у кадрі час від часу німці у воєнній формі чи жандарми-колабораціоністи - то можна навіть на мить забути, що події у фільмі відбуваються під час війни. 

І це вражає  найбільше! Те, що у фільмі так яскраво показана сама суть нацизму, без сцен найстрашніших проявів нелюдяності - одна група людей вирішила, що хтось не має права існувати - через демонстрацію зворушливої дружби двох хлопчаків, одному з яких люди з автоматами зробили смертельний вирок, не залежно від того заслуговував він на те, чи ні. 

Одним словом, стрічка однозначно заслуговує на увагу. Не знаю більше прикладів фільмів про Холокост, в яких би так мало відбувалося страшних речей, і який би так вражав до глибини душі.

Приготуйтеся, що видовищності тут буде обмаль, але думати та осмислити нашу людську історію він змусить.

Хорошого трейлеру немає, тому не додаю.

***

Тепер хочеться сказати про кілька моментів у стрічці, які мене дуже здивували сценарно . Я не можу сказати, що це спойлери, але якщо бажаєте можете далі не читати. 

По-перше це сцена де Жан Боне-Кіпельштайн у величезній загальній спальні, посеред ночі запалює дві свічки та починає читати єврейські молитви. Ця сцена просто вражаюче безглузда. У фільмі в цей момент просинається Жульєн та мовчки спостерігає за другом і наче в черговий раз переконується, що Жан єврей. Для хлопчика, який постійно перебуває в жасі бути спійманим та відправленим на вірну смерть, Жан веде себе ну просто дуже недостовірно. Хіба можна після цього дивуватися, що тебе здали гестапо? В додаток до того він бере в школу із собою книги, які хтось подарував йому та підписав привітаннями зазначаючи його справжнє ім'я. Можливо це теж епізод із реального життя режисера, не знаю. Але якщо це просто такий сценарій, може творці вважали, що глядачі ніяк не зрозуміють хто є Жан насправді - не знаю, чесно кажучи, виглядає така сцена просто надумано та недоречно.
Інший момент - у ресторані, з хлопчиками, мамою та старшим братом Жульєна. Французькі жандарми-колабораціоністи виявляють серед відвідувачів старого єврея. Вони ясна річ, мають негайно його арештувати та вивести з приміщення - за законом євреї не мають права знаходиться в публічних закладах. Крім того, у залі сидить компанія німецьких солдатів. Коли піднявся шум довкола відвідувача, що порушив дурний жорстокий закон, деякі присутні вступаються за старого, навіть самі німці (наче б то щоб справити враження на маму Жульєна - французьку красуню) кричать на жандармів, щоб залишили того у спокої. 

Якось все то не складається з рештою подій у фільмі, коли гестапо спеціально захоплює школу, щоб виявити там єврейських дітей, та ще й в кінці затримують тих школярів, у яких все гаразд з документами, але наче б то риси лиця стверджують на приналежність до симітського народу. 

От такі чималі дірки у сценарії... що трохи псує загальне враження від хорошої стрічки.

Оцінка:

Сценарій: 3+

Акторська гра: 4

Видовищність: 3

Про фільм: фільм про дитячу дружбу у найгірші для цього часи

Чи варто дивитись: цілком, на ваш вибір

Фільм-катастрофа "Everest" (Еверест)

США-Англія, 2015 рік, Тривалість: 121 хвилин,

Бюджет: $ 55 млн. Збори: $

У ролях: Jason Clarke, Josh Brolin, John Hawkes, Rabin Wright, Emily Watson, Keira Knightley, Sam Worthington, Jake Gyllenhaal

Above 8,000 meters is not a place where people can afford morality

японський альпініст

- Чому ви йдете на Еверест?
- Тому що він є.

діалог з фільму

1996 рік. Біля підніжжя найвищої гори світу зібралося кілька груп альпіністів, щоб здійснити єдину ціль, що складає всю суть їхнього життя - подолати ще одну вершину. Серед присутніх є комерційні групи "Консультанти по пригодах" (Adventure consulting) та "Гірське безумство" (Mountain Madness). Першу ведуть троє гідів, один з яких австралієць Роб Хол. Вдома його чекає вагітна дружина, теж альпіністка. Роб турботливий та уважний, він щиро хвилюється за своїх клієнтів та намагається завжди усім допомогти має він на те ресурси чи ні.

Другу групу очолює Скот Фішер, славетний американський підкорювач гір. Скот, на відміну від Роба, імпульсивний, самовпевнений та переконаний, що якщо ти можеш вийти на Еверест, то ти маєш зробити це сам і гід з тобою нянчитися не повинен. 

Клієнти Роба - найрізноманітніші люди, серед яких виділяються гучний техаський лікар Бек (Джон Бролін), листоноша Даг (Джон Хоукс), який тут відчайдушно хоче здійснити заповітну мрію, японка Ясуко Намба (Наоко Морі), що вже підкорила 6 вершин і ось настав час 7ї та завжди стриманий журналіста Джон Кракауре (Майкл Келлі), який власне мав усю цю подорож потім описати.

Разом зі Скотом клієнтів "Гірського безумства" веде радянський альпініст Анаталій Букрєв (його як не дивно зіграв ісландець Ingvar Eggert Sigurdsson).

Та які б різні усі б не були вийти на Еверест вони можуть за одних і тих самих умов: фізичної витривалості, обережності та в певній мірі везіння. Як правильно було підмічено у фільмі "Тут ніхто не змагається один з одним, але кожен має поєдинок з Еверестом."

Прибувши ще у березні в Непал гіди та туристи адаптуються у базовому таборі аж до травня, а тоді здійснюють схід на вершину. 

Та тоді коли альпіністи вже рухатимуться назад до табору, на гору насуватиметься нещадна буря, що стане найважчим випробуванням для усіх "гостей "Повелительки вітрів".

***

"Повелителька вітрів" - так перекладається з тібетської ще одна назва гори Еверст, Джомолунгми. Її висота 8848 метрів і навіть якщо ви неймовірно далекі від походів в гори, ви точно знаєте, що це за місце, наскільки воно небезпечне та як альпіністи мріють звершити подвиг сходження у цю зону найвищої небезпеки.

В основі цього фільму лягли реальні події трагедії 1996 року. Тоді за сезон сходження на Еверест загинуло аж 15 людей. До 2014 року це була наймасштабніша трагедія на Джомолунгмі. Загалом на найвищій вершині світу "залишилося" назавжди близько 200 осіб. 

Назва стрічки обіцяє, що фільм буде серйозним та масштабним, після перегляду трейлера переконуєшся, що історія знята видовищно, вражаюче та захопливо. Але все-одно не поспішаєш ставити фільму пятірки авансом. Часом в трейлер вносять усі кращі кадри, які займають у фільмі близько 10 хвилин, а потім вже при перегляді виявляється, що решту півтори години займають якісь нецікаві діалоги, нудні сцени чи абсолютно лишні деталі з життя героїв. 

На щастя фільм Еверест все ж про сам Еверест, хоча сюжет даної реальної історії тут теж важливий, і як на мене творцям вдалося поєднати ці дві складові фільму - дивовижний подвиг підкорення Джомолунгми та особисті переживання персонажів - у дуже хороших пропорціях. Дивовижні ракурси Гімалаїв, переживання людей, екшин, діалоги, вражаючі кадри підйому на непридатну для життя висоту - усього стільки скільки треба, немало-не забагато. Хто звичайно думає, що це практично документальний фільм про гору-монстра та її жертви, будуть розчаровані. На першому місці тут люди, їхній героїзм, трагедії та долі. 

Щодо акторської гри.

Дуже насторожувало на початку знайомство з персонажами. Не хотілося, щоб ансамбль складався з таких собі шаблонів та картонних героїв, чиї кроки можна вгадати наперед. Наприклад, якийсь час здавалося, що ось цей чоловік багато говорить перед підйомом, значить потім виявиться чи не останнім боягузом, а цей мовчазний тихоня потім видасть такий героїзм, що усі мало попкорном не вдавляться. Ні, такого немає. Герої виглядають живими (даруйте за каламбур), справжніми і ти віриш у те, що відбувається на екрані. Так, звісно історія реальна, але це не дає гарантій, що сценарій і режисура будуть на потрібному рівні, щоб всі ці масштаби людського героїзму, безумства та відчайдушності передати майстерно, так що фільм захопить від початку до кінця.

з сайту http://www.imdb.com/

Роб у виконані Джейсона Кларка хороший. Він персонаж однозначно позитивний і однаково жертовний та стійкий протягом усього фільму.

Джилінхаал в образі Фішера характерний та доволі переконливий - такий собі божевільний, чокнутий альпініст, який вважає, що збігати двічі в базовий табір та повернутися на вершину це раз плюнути. 

Загалом, усі персонажі тут рівноцінно нормальні, важко когось виділити та назвати головним героєм.

Адже є ще один, мабуть, найголовніший складник оповіді - сам Еверест. Усі персонажі змагаються не на життя, а на смерть з цією горою. І хоч цей наслідок зіштовхування земних платформ завжди непорушний, німий та мертвий, присутність та "дія" Евересту відчувається у кожному кадрі. За що треба дякувати чудовій операторській роботі.

взято з сайту http://www.imdb.com/

Усі рівні перед Еверестом. Ні героїзм, ні нахабство, ні самовпевненість, ні егоїзм, ні обережність - ніщо не застрахує на її безжальних схилах. І ніхто нікому ні за які гроші не дасть гарантії, що ти підкориш цього нещадного "монстра" і  не залишишся в його полоні на віки. І тим не менше кожного року численні сміливці наважуються на цей крок, знаючи що може їх чекати.

Фільм однозначно вартий уваги. Видовищність - на найвищому рівні. Сценарій терпимий і, варто сказати, відповідний до теми.

Приємного перегляду. Обов'язково, на великому екрані, в IMAX 3D - відчуєте наче самі там побували.

Реальні учасники сходження на Джомолунгму у травні 1996 року. Група Роба Хола.

трейлер:

Оцінка:

Сценарій: 4

Акторська гра: 4-

Видовищність: 5+

Про фільм: вражаюче

Чи варто дивитись: так, бажано на великому екрані

Комедія "Trainwreck" ("Ходяча біда")

Переклад у прокаті "Неудачница", "Дівчина без комплексів".

США, 2015 рік, Тривалість: 124 хвилин,

Бюджет: $35 Збори: $136,3

У ролях: Amy Schumer, Bill Hader, Brie Larson, Colin Quinn, John Cena, Vanessa Bayer, Mike Birbiglia, Ezra Miller, Tilda Swinton, LeBron James.

Режисер: Judd Apatow

"Monogamy isn't realistic!"

повчання батька Емі у фільмі.

Пампушка Емі Таусенд (Amy Schumer) працює журналісткою в чоловічому журналі. Вона весела, товариська, дотепна і немає проблем з пошуком сексуальних партнерів на одну ніч. Колись 23 роки тому, батько запевнив її з сестрою, що моногамія - це штука, якої не існує і не може існувати. Так що Емі не заморочується мріями про прекрасного принца, власну сім'ю, дітей та справжнє кохання. Вона жива тут і зараз, хай навіть не завжди твереза та при пам'яті. 

Одного разу її бос (чи швидше боска) відправила Емі на інтерв'ю із спортивним лікарем, Аароном Конерсом (Bill Hader), який, немало-небагато, працює в NBA і дружить з самим Леброном Джеймсом (LeBron James). 

Ще кілька разів зустрівшись для інтерв'ю Емі та Аарон після вечері опиняються у ліжку. Пан лікар явно не розглядає цей інцидент як пригоду на одну ніч і намагається зав'язати з Емі серйозні стосунки. Це дуже лякає легковажну дівчину. Вона не звикла до джентльменської поведінки своїх кавалерів та такої уваги. 

Крім того вона ще й має хворого батька, що доживає віку у домі престарілих та сестру, що на відміну від Емі давно вийшла заміж і створила сім'ю. І сімейні проблеми для неї не на останньому місці.

Чи зможе Емі розібратися у своєму заплутаному житті? Чи вдасться Аарону розтопити її крижане серце?
Глядачі спостерігають, затамувавши подих...

***

Ну ок, сталось. Так вийшло, що я це кіно переглянула.

Автором сценарію являєтсья сама Емі, виконавиця головної ролі. Зняв його творець прикольної комедії з Крістн Віг "Bridesmaids" Джад Апатов. Сама Емі вже до цього була добряче відома як stand-up комік та зірка скетч-серіалу Inside Amy Schumer.

І от тепер повний метр. Що ж вийшло? Така собі відверта, провокативна комедія. Інколи добряче провисає. То прикольні та смішні сцени із хорошими діалогами, то прям мало не супер-пупер еротика з матюками, то така мила-мила сімейна ідилія та обіймашки з сестрою. Були сцени, коли реально дуже смішно, були моменти коли думаєш одне: "Швидше б вже цей епізод закінчився", інколи: "Для чого я взагалі це дивлюсь?!". Останній відвертий епізод Емі зі стажером на мою думку просто провальний. Хоч за задумом мав видно смішити аудиторію. Мабуть, підлітків хлопців, що переживаються статеве дозрівання, чи що?
Не знаю, чи панянка Шумер то все придумувала з власного досвіду, чи просто вигадала. Часом було не зрозуміло, куди та бричка направляється і що взагалі хочуть усім цим сказати. 

Як правильно перекласти назву важко сказати. Дослівно, це означає як "крах поїзда", а також -(і у фільмі явно використали саме це значення) - "людина-невдаха, ходяча біда, 33 нещастя". 

Що дуже сподобалось так це діалоги. Можна їх охарактеризувати як життєві. Якусь мить у стрічці жартують про Вуді Алена. Я б сказала манера гри, діалоги - це такий собі закос під цього майстра рефлексійного жанру.

Чесно кажучи, я без поняття чи в Америці, у Нью Йорку вже настільки все пропащо, що якщо хлопець дзвонить дівчині після кількох зустрічей та сексу, запрошуючи на побачення, вона буде впевнена, що це якийсь психопат. Якось навіть сумно, якщо це хоч наполовину правда. Хоч у фільмі це практично чи не головний жарт та центральна ідея.

Також після трейлеру, та на початку фільму, здається, що ти вже все наперед знаєш у цій історії і можеш розповісти що буде коїтися просто похвилинно. Але ні. Є цікаві повороти. Начебто сцена розвивається в одному напрямку і тут - бум! - різкий поворт на 180 градусів. Є дуже багато непоганих ідей та моментів. Та загалом, можна сказати стрічка трохи затягнути. Дві години для такого сюжету трохи закруто.

Загалом, можна отримати задоволення від перегляду сцен, коли люди говорять ніби ні про що, а слухати цікаво. Яковжизні!

Щодо гри. Мила пампушка Емі Шумер в образі милої пампушки Емі Таусенд виглядала терпимо. Чи сильно вживалася актриса в роль, чи зобразила саму себе важко сказати. Не багато в неї фільмів на рахунку поки що. Зрештою в її образ "сексуальної бомби", за якою прям бігають дуже навіть симпатичні молодики, якось не до кінця віриш. Але загалом цікаво на неї дивитись. 

Доволі кумедно зіграв свою роль прихованого гея та бойфренда головної героїні прославлений рестлер Джон Сена. Сцени, де він зображає крутого качка і водночас дуже чутливого романтика, реально смішні, не зважаючи на численні F-words.

Також можна відзначити прекрасну Тільду Свінтон, яка як відомо, може перевтілися у будь-кого. Відома англійська актриса тут зіграла начальницю Емі і була просто невпізнавана у ролі гламурної редакторки.

Tilda Swinton

Ось Тільда у реальному житті.

Найкращий, на мою думку, тут все-таки Джон Хейдер. Усі епізоди з ним були чудові. Він смішний, дотепний та дуже природній. Джон - теж зірка SNL, про цей теле-проект я писала тут. До речі, в епізодах з'явилося чимало акторів із цього шоу. 

LeBron James & John Hader

Також фільм прикрасили так звані камео відомих людей. Як наприклад, відомі баскетболісти (LeBron James, Mike Birbiglia), спортивні журналісти. Ну це як не знаю, в нашій комедії раптом з'явилися Володимир Кличко чи Євген Коноплянка і дотепно жартували. 

Сильно дратував прийомний син сестри Емі. Якось постійно здавалося, що він має вкінці кінців зробити щось не надто приємно. Англійською - такий собі creepy персонаж... 

І дуже оригінально виглядали Елайджа Вуд та Маріса Томей - у чорно-білому фільмі, який наче б то дивляться Емі і качок в кінотеатрі. Прикольна сатира на артхауз. Хороше камео.

Одним словом, непогане кінце. Інколи сцени добряче провисають та якось незручно виглядають. Усі сцени з Хейдером - клас! Діалоги хороші. І дуже багато F-word, але то тільки на початку.

Що й казати, фільм в прокаті зібрав непогану суму. Але то вже вам вирішувати, дивитися чи ні. То вже в кого який смак. Краще, звісно, переглянути в оригіналі, щоб насолодитися смішними фразами героїв. За дубляж нічого не можу сказати. У всякому разі, якщо від озвученого фільму вас або нудить, або тільки дратує, то швидше всього діалоги та адаптацію запороли.

Трейлер:

Оцінка:

Сценарій: 3

Акторська гра: 4 -

Видовищність: 3

Про фільм: непогані діалоги

Чи варто дивитись: як хочете

Містичний нео-нуар трилер " 올드보이 (Oldeuboi)" ("Oldboy")

Південна Корея, 2003 рік, Тривалість: 120 хвилин,

Бюджет: $3 milion, Збори: $15 milion

У ролях: Choi Min-sik, Yoo Ji-tae, Kang Hye-jung

Режисер: Park Chan-wook

Dae-su Oh: Laugh and the world laughs with you. Weep and you weep alone.

Dae-su Oh: Even though I'm no more than a monster - don't I, too, have the right to live?

Woo-jin Lee: Your gravest mistake wasn't failing to find the answer.
You can't find the right answer if you ask the wrong questions.

1988 рік. Південна Корея. Простий, "ні риба, ні м'ясо", чоловік О Де-су потрапляє у відділок поліції за якесь дрібне хуліганство, яке вчинив напідпитку. Йому дуже треба якомога швидше дістатися дому, - сьогодні День народження його 4річної дочки.  Але, навіть після того як його друг Чу-Ван витягне його з відділку, додому О Де-су не потрапить. Ані сьогодні, ані наступні 15 років. Його просто напросто викрали і засадили у кімнату оббиту депресивними шпалерами, з ліжком і телевізором. Де-су скаженіє від люті. Він не має ні найменшого поняття хто, за що і де його утримує. Чоловікові не пояснюють ні слова, мовчки дають їсти крізь отвір у дверях, та раз на якийсь термін голять, спершу запустивши сонний газ у камеру-кімнату. З телевізора Де-су дізнається, що його дружина вбита і цей злочин "повісили"  на нього. Спустошений та нещасний чоловік вважає, що вже так і помре у цьому тюремному готелі...

Але раптом одного дня він опиняється на волі. У нього немає більше нікого і нічого. І живе він лиш однією думкою - знайти свого кривдника і жорстоко помститися йому.

***

Фільм "Oldboy" був знятий за однойменною мангою. Все ж з першоджерелом сценарій має чималі розбіжності. У рік свого релізу стрічка була дуже гаряче сприйнята публікою, отримала чимало нагород на батьківщині та за кордоном. 

У 2013 році не відомо з якого дива, американці вирішили зняти ремейк. Дивним було те, що у США оригінал був шалено популярним. Корейський не до кінця зрозумілий фільм наш далекий від східної культури, - можна так висловитися, - глядач сприйняв на "Ура!". Часто буває навпаки - американська студія знімає ремейк хорошого іншомовного фільму з голівудськими акторами, щось покращує, щось стилізує під попкорнових глядачів, et voila - успіх, гроші та номінації. Таке щось вийшло із "Дівчиною з татуюванням дракона", також перезняли "Лофт" - захоплюючий бельгійський трилер. Так "перекладали для своїх" численні французькі та європейські фільми. І тут - "Oldboy".

І сталася на мою думку чудова річ - голівудська саморобка з тріском провалилася. Глядач висловив свій вердикт найкращим способом - гаманцем. При бюджеті 30 мільйонів - заробили підприємливі голівудські "шамани" менше 5ти. 

І зовсім не дивно. Ту історію могли зняти тільки у Східній Азії, ті діалоги могли звучати тільки на корейській, японській, китайській. Не вірю, що всю глибину "Oldboy" можна якось висловити голівудськими прийомами та англійською мовою.

А фільм - просто дивовижний. Він жорстокий та відвертий, хворий та шедевріальний. 

Знята стрічка динамічно та майстерно. Хоч це і по суті практично дуже потужна драма, є чимало направду смішних та комічних моментів. Так що віриш у те, що відбувається на екрані безумовно. У фільмі також чимало так званого криваво-жорстокого натуралізму. Але знову ж таки важко уявити фільм без будь-якої деталі, яку продумав режисер. Не хочеться нічого віднімати та нічого додавати.

Акторська гра на найвищому рівні. 

Головний герой, на початку стрічки абсолютна нікчема, перевтілюється просто таки у якогось Термінатора. Але насправді, ні на мить не забуваєш, що це абсолютно звичайна, але дуже відчайдушна, надломлена людина, готова на все і здатна на все. О Де-су проривається крізь усю чорноту своєї нещасної долі з дикою силою, просто таки голими руками розкидаючи ворогів. 

Актор Choi Min-sik довго тренувався перед зйомками та добряче схуд для ролі. Він сам виконував більшість трюків у фільмі. 

Цікаво, що, будучи буддистом, у сцені, де він їсть восьминога, актор перед усіма дублями (а їх було чотири) молився про кожну жертву своєї трапези.

Так званий "Лиходій" у фільмі за задумом режисера не мав бути схожим на якогось монстра. І підбирали на роль симпатичного актора, який мав зіграти знову ж таки звичайного чоловіка, який просто знає свою правду і вершить своє правосуддя. Yoo Ji-tae було всьго 27, коли він знявся у цьому трилері. Без сумніву це один з його кращих перфомансів. І попадання в роль, практично, 100%.

Про що цей фільм? Про криваві розборки та загадкові пригоди головного героя? Ні, все набагато складніше. Історія про силу кожного слова, про відповідальність за всі-всі свої вчинки на цій планеті, про неминучість покарання за промахи, про невідворотність скоєного, про помсту та спустошеність від неї. Тема помсти тут розкривається доволі своєрідно. Інакше,  ніж, наприклад у "Relatos salvajes", в якому помста була показана як жагуча емоція, часом героїчна, часом комічна, часом безглузда. У даній стрічці погляд на це явище нашого буття набагато уважніший та глибший. Дуже сильно звучать слова одного з персонажів:  "Revenge is good for your health, but pain will find you again". ("Помста - корисна для здоров'я, але біль знайде тебе знову.")

Чи легко зупинити камінь, що котиться з гори?

Так, філософствувати  та роздумувати про все побачене можна довго і без кінця. Як і будь-який сильний хороший фільм, "Oldboy" не повчає, та не виносить ніякі вердикти, не називає одне білим, а інше чорним. Відповісти собі має сам глядач. І це прекрасно!

Є такі, звісно, добродії, що з піною біля рота будуть горлати про мораль, яку вони тут з ліхтарями шукають і не можуть знайти. Ну не знаю, якщо хтось заявить, що фільм просто вульгарне брутальне мочилово, то з такими не варто сперечатися - нічого вони не зрозуміли і вже не зрозуміють.

Подивіться цей фільм, якщо хочеться після всього цього залишитися з деякими питаннями без відповідей, або з відповідями без питань.

Також важлива річ у стрічці - музика. Вона тут надзвичайна. 

Ну і трейлер. По ходу не офіційний, але дуже вдалий.

"Woo-jin Lee: What I am isn't important. WHY is important."

Оцінка:

Сценарій: 5+

Акторська гра: 5+

Видовищність: 5 +

Про фільм: sick masterpiece

Чи варто дивитись: треба