Драма "Phoenix"
Назва у прокаті - "Фенікс"

Німеччина, 2014 рік, Тривалість: 98 хвилин,

Бюджет: N/A   Збори: $5,6 млн.

У ролях: Nina Hoss, Ronald Zehrfeld, Nina Kunzendorf, Michael Maertens

Режисер: Christian Petzold

"Меня хватило на 41 минуту.
Возможна, прекрасный фильм, но не то настроение -
меланхолия не в фаворе - тусклая и мрачна картина.
Может когда-нибудь мне и захочется его досмотреть, но, явно, не сегодня."

"Не знаю как Вы, но я 3 раза выходил покурить и все равно дважды заснул. Повелся на хорошие комментарии. Очередной скучный, нудный фильм. Не теряйте времени. 0 из 10 баллов."

Із відгуки "високоінтелектуальних" глядачів.

Speak low, when you speak love
Говори тихіше, коли говориш про любов
пісня з фільму

Mich gibt es gar nich mehr
(Мене більше немає)
Фраза героїні після операції

Червень 1945 року. Лєне, працівниця Єврейського Агентства вивозить з Аушвіца свою давню подругу Неллі Ленц. Колись Неллі була успішною співачкою у одному з клубів Берліну, зараз вона напівжива жертва Голокосту із понівеченим обличчям від німецької кулі. 

У Берліні пластичний хірург творить чудеса і врода Неллі врятована. Правда, в результаті операції обличчя Неллі набуває дещо змінених рис. Лєне постійно розповідає подрузі про Палестину - вони поїдуть туди будувати Ізраїльську державу і зможуть повернення усі статки, які нацисти відібрали в Неллі та її сім'ї - вищезгадана поїздка є однією з умов такої можливості. Так як практично вся родина жінки була знищенна під час війни, то сумма спадку просто неймовірно велика. Тож залишилося тільки обрати дім у Хайфі чи Тель Авіві та зажити новим вільним життям.

Правда, Неллі не дуже горить бажанням їхати в Палестину, вона цілими днями мріє знайти свого чоловіка Йогана, на прізвисько Джонні, німецького музиканта. Власне, думка про їхню щасливу зустріч допомогла Неллі перейти усі жахи концтабору. Лєне категорично проти цього, запевняє подругу, що Джонні і здав її гестапо, і, взагалі, вона ненавидить німців і все німецьке, не може пробачити навіть йоти усього, що вони заподіяли її народу.

Але Неллі не слухається і таки знаходить Джонні у клубі "Фенікс". Він більше не крутий піаніст, він прибиральник і живе дуже бідно. Своєї дружини у прооперованому обличчі незнайомки він не впізнав, але був вражений схожістю. І  пропонує Неллі, яка назвала йому себе як Естер і не сказала правди хто вона насправді, відсудити увесь спадок "загинулої" дружини, видавши "Естер" за Неллі.
Жінка хоче довідатися чи дійсно її чоловік винен у її арешті, а головне чи він її по-справжньому кохав і погоджується на весь цей фарс із удаванням самої себе. 

***
Фільм німецького режисера Крістіана Петцольда став найуспішнішим німецьким фільмом за зборами у США за останні кілька років. Після шаленого успіху на батьківщині у 2014 році, американські кінотеатри закупили його у 2015 році і він забрав дуже непогану сумму як на іноземний фільм (американці не дуже люблять фільми, які треба "читати" на великому екрані)

Знята стрічка за французькою новелою "Le Retour des Cendres" ("Повернення останків") Губерта Монтельє (Hubert Monteilhet) 1961 року.

У коментарях, які я наводжу на початку реценції, прекрасно все! Як це фільм про післявоєнний Берлін, який, практично, являв собою лиш груду розвалин, бруд та розпач, може бути тьмяним і нудним? Він же ж має бути яскривим і веселим, правда? Ну з таким глядачами все зрозуміло. Тому якщо ви не любите фільми, в яких вам не розжовують кожен кадр і не подають жвавої картинки, так щоб не дай Бог, ви не задрімали, то пройдіть повз цю прекрасну стрічку і поспішіть на перегляд "Самийлючшійфільмь" чи щось подібне.

Але якщо ви любите картини, які розповідають свою історію одними лише поглядами персонажів, візуальним рядом, мовчанням та музикою, то дане творіння не варто пропускати.

Так, фільм неспішний, навіть доволі повільний. Видовищність тут практично відсутня. Вражає хіба відтворена епоха післявоєнної Німеччини 40х років - інтерєри, екстерєри, вбрання, машини, побут. У фільмі немає лишніх сцен та непотрібних кадрів, як говорять деякі глядачі, що явно потрапили не на свій сеанс. Кожна сцена несе в собі потрібно інформацію - не мало, не багато, достатньо, щоб порозмислити та зробити свої висновки.

1945 рік. Щойно завершилась найстрашніша війна 20 століття. Навіть ті, хто вижили після бомбардувань, таборів смерті, жаху і голоду не знають як правильно жити далі. Взагалі, як почати знову просто жити. І хіба можна цьому здивуватися?

Візуальний ряд у картині похмурий та гнітючий. Кольористика стримана та приглушена. Яскравий колір зявляться вже у другій половині, коли Неллі намагається стати тією жінкою, якою вона вже не думала, що зможе бути - любительницею яскравих суконь та червоної помади. 

Берлін зруйновано, як і життя головної героїні. Неллі являє собою затревлену, знищену у середині істоту. Навіть її чоловік запевняє її, що ходить вона якось дивно і погляду у його дружини був інший. І взагалі він сумніваєтсья чи вся їхня афери вигорить, настільки "Естер" при певній подібності відрізняється від Неллі Ленц, розкішної артистки, заможної фрау довоєнного Берліну.

Весь фільм це такий собі довгий і складний шлах повернення до життя. "Фенікс" - це і назва клубу, в якому Неллі знаходить Джонні і усім відома історія воскресіння з попелу чарівного міфічного птаха. Як на мене зіграно це все Ніною Хос просто чудово. У стрічці є цікава деталь, - коли Неллі йде по вечірньому Берліну і раптом чує свист - хтось із американських солдатів просто приствиснув з якихось відомих йому причин - вона завмирає на місці із жахом на обличчі. І цей короткий епізод просто дивовижно і багатослівно розповідає, що пережила ця жінка, розповідає краще за будь-які прямі кадри із щоденного її життя в ув'язненні. Свист для неї це попереджувальний звук від наглядачів із Аушвіца, що завжди означав одне - щось не так!

Найбільше захотілося мені подивитися цей фільм через нескінченні коментарі щодо фіналу. От і я вам про нього згадую. Так, фінал це щось неймовірне. Вищий ступінь гри та драматичної розв'язки. Захоплююче.

Акторські роботи дуже достойні. Усі. Часом дорікають персонажу Роналда Зерфельда - як це можна не впізнати власну дружину - ані по голосу, ані по почерку, який вона йому демонструє. Мені здається, Джонні просто  настільки повірив, чи дуже сильно хотів повірити, у загибель власної дружини, знаючи, що таке нациська розправа, що не міг і припустити протилежного. Крім того, те чим була Неллі на початку фільму взагалі мало було схоже на красиву жінку, якою була Неллі Ленц. До кінця фільму можна спостерігати за усіма змінами в ній. І ці метаморфози напродчуд сильні. 

Лєне, її сувора подруга, у свою чергу несе в собі образ тотального непрощення. І, чесно кажучи, важко її не підтримати в цьому. Неллі, складається враження, взагалі не думає про образи, вона всіляко оправдовує Джонні, навіть коли подруга засипає її аргументами того, що він зрадник та ворог для неї. Ці дві лінії ненависті та надії, мізантропії та ще живої віри у людство ідуть по сюжету зовсім поруч. І чітко показано, що непрощення, навіть якщо воно здається абсолютно справедливим, може тільки руйнувати життя, відбирати останні сили так необхідні для "воскресіння з попелу".

Трейлер додавати не буду. Краще без зайвих попередніх кадрів насолодитися цим розумним та красивим фільмом.

Гарного перегляду.

Оцінка:

Сценарій: 4+

Акторська гра: 4

Видовищність: 3

Про фільм: сильно

Чи варто дивитись: на ваш розсуд

Науково-фантастичний трилер "Ex Machina"
Назва у прокаті - "З машини"

Великобританія, 2015 рік, Тривалість: 108 хвилин,

Бюджет: $15   Збори: $37

У ролях: Domhnall Gleeson, Alicia Vikander, Sonoya Mizuno, Oscar Isaac

Isn't it strange, to create something that hates you?
з фільму

Молодий програміст Калеб  Сміт (Domhnall Gleeson) працює у компанії "Bluebook", відомій на весь світ розробкою найпопулярнішого пошуковика сьогодення. Неочікуванно сам для себе хлопець виграє суперприз лотереї між працівниками - тижневий візит до CEO компанії Нейтана Бейтмана (Oscar Isaac). Той живе на Алясці у красивому домі, з величезними скляними стінами у компанії однієї лиш безмовної економки Кіоко (Sonoya Mizuno). 

Хоча Нейтан мільярдер і досяг вже дуже значних висот у своєму житті, він не сидить склавши руки. Звісно програмування та всілякі веб штуки йому вже давно набридли, тому він зайнявся розробкою штучного інтелекту. Нейтан знайомить Калеба із роботом Ейвою (Alicia Vikander) і повідомляє, що тому несказанно поталанило - він буде допомагати своєму босу з психологічними тестами Тьюрінга над цією диво-істотою. Сказати, що Калебу цікаво, це нічого не сказати. Сама Ейва йому дуже подобається і його вражає те, наскільки вона гарна і абсолютно схожа на справжню дівчину. Правда, дуже швидко гостеві стає зрозуміло, що все не так просто у домі зі скляними вітальнями та кімнатами без вікон, у який він потрапив.

***

Латинська фраза  "Dues ex machina" означає "Бог з машини". Ця ідіома має звісно не таке пряме значення, а швидше щось на кшталт "неочікувана розв'язка, чудесне спасіння надприроднім шляхом". У древньо-грецькому театрі словом "mechane" називали кран, який  допомагав актору, що грав роль бога, "літати та спускатися з неба" на сцену десь під кінець вистави, коли вже люди покинули будь-яку надію на вирішення своїх проблем. Тому, звісно, наш глядач буде спантеличений таким от перекладом цієї непростої фрази. "З машини". Що з машини? Бог з машини? Навіть якщо знати звідки "ростуть ноги" такого імені стрічки, то, чесно кажучи, вибір такої назви залишається не надто зрозумілий. Це не історія, де все вирішиться чудесним шляхом. Ні, все набагато глибше.

Я не знавець наукової фантастики. Більше можу судити фільм за критеріями - "вірю - не вірю, переконливо - непереконливо, класно - тупий фейк та нудьга." Про цей фільм звідусіль лунають лише хороші відгуки як, власне, про розумне науково-фантастичне кіно. Коли немає тих супер-пупер спецефектів, як, наприклад, в американській "Гравітації", "Інтерстеллері", компютерна графіка не стирчить з кожного кута але тобі реально цікаво дивитися і не хочеться пропустити жодного моменту екрані - це однозначно велика заслуга розумного сценарію. Власне тому слід сказати, що видовищність тут мало присутня. Знятий фільму у неспішній дуже красивій споглядальній манері. І це зачаровує.

Діалоги у фільмі - майстерні. От, переважно на екрані взаємодіють два головних героя (а увесь фільмі містить практично 4 дійових особи) - вони розмовляють про життя та науку і від цих сцен не можливо відірватися. Сценарій - розумний. Немає ніяких шаблонів, які можуть "примаритися" на початку. Все дуже цікаво та не примітивно. Історія мені припала до душі своїю оригінальністю. За фінал окреме дякую!

Актори підібрані чудово. Калеб-Глісон як завжди переконливий у ролі романтичного-сором'язливого юнака. Оскар-Нейтан - така собі його протилежність - він і розумніший, і фізично сильніший. Дуже цікаво, як у розмовах останній завжди міг сказати наперед, що думає та збирається зауважити його гість.

Ну і дівчата тут, само собою, красуні і дуже органічні у своїх непростих ролях. Обоє Алісія і Соноя в минулому займалися балетом.  Так що, вже тепер мало що не легендарна сцена з одним неочікуваним танцем, байдужими вас не залишить. Вікандер-Ейва розпвідала після зйомок, що просила режисера включити її у цей епізод, але обійшлись без неї. 

Дизайн робота Ейви - просто клас. Творці фільму намагалися розробити щось абсолютно нове, те, чого не було досі. Мушу сказати, що їм це практично вдалося - дуже хороша компютерна графіка та ідея "костюму". Та й взагалі дім Нейтана, дизайн бекгранду - все дуже круто.

Знімали фільм всього навсього шість тижнів. А от вже комп'ютерне доопрацювання зайняло півроку. Зйомки американської Аляски відбувалися у Норвегії. Краєвиди природи зачаровують як і практично кожен кадр картини знятий у приміщенні. 

І знову слід зауважити, що по суті на екрані відбувається дуже мало, немає практично жодного екшену та якихось значних викрутасів. Тому дивитися чи ні - на ваш розсуд. Якщо розумну наукову-фантастику, любите цікаві діалоги, красиву операторську роботу - однозначно так. І утримайтеся, якщо відчуваєте, що будете розчаровані відсутністю безперервного екшену, або сопливих мильно-сімейних цінностей.

Трейлер виглядає динамічніше, ніж сам фільм:

Оцінка:

Сценарій: 5

Акторська гра: 4+

Видовищність: 3+

Про фільм: зачаровує

Чи варто дивитись: на ваш розсуд

Автобіографічна драма "Au revoir les enfants"
(До побачення, діти)

Франція, 1987 рік, Тривалість: 104 хвилин,

Збори: $ 4,5

У ролях: Gaspard Manesse, Raphael Fejto, Philippe Morier-Genoud, Francine Racette

Julien: T'as peur? (Тобі страшно?)

Jean: Tout le temps (Постійно.)

діалог з фільму

Холодного дня 1943 року дванадцятирічний Жульєн прощається з мамою на вокзалі. Він із старшим братом після зимових канікул направляється у закриту католицьку школу. Франція окупована фашистами, і залишатися у Парижі для дітей абсолютно не бажано, тому мама дуже радіє, що може відправити дорогих синів у більш безпечну місцевість. А малий Жульєн у свою чергу відверто обурюється - йому не хочеться мандрувати у той далекий від затишних теплих апартаментів заклад. Крім того, у школі він не має друзів і не надто легко сходиться з людьми. Але все ж школяр сідає у потяг з іншими учнями та відправляється на навчання.

Хоча Європа палає у вогні, здається у самій школі при монастирі все собі йде звичним темпом, без ексцесів. У класі Жульєна лише одна новизна - з ним тепер навчатиметься ще один хлопець, такий собі Жан Боне. Він перейшов у цю школу Кармелітів разом із двома друзями. 

Жульєн мимоволі починає цікавитися Жаном - щось у новенькому йому здається підозрілим. Не минає багато часу як хлопець викриває таємницю свого однокласника: насправді прізвище Жана - Кіпельштай, він єврей і переховується від нацистів під прикриттям отця Жана, керівника школи.

***

Сценарій фільму основано на реальних подіях із життя режисера Луї Маллє. Хлопчиком він відвідував римо-католицьку школу і одного дня став свідком як під час рейду нацисти вилучили з цього закладу трьох учнів-євреїв та отця Жака, що переховув їх. Пізніше Луї дізнався, що усі загинули у концентраційних таборах - хлопчики в Аушвіці, а отець Жак в Маутхаузені. 

Дана стрічка здобула численні нагороди та була дуже високо оцінена критиками. 

У чому цінність цього фільму у першу чергу? Мені здається, це найкращий фільм про жахіття війни який можна і треба показати дітям. Ця історія дає чудову можливість пояснити їм, що таке фашизм та що коїлося у роки його страшного розквіту без неймовірно жорстоких сцен, якими наповнені, наприклад, такі фільми-трагедії на цю тему як "Pianist", або "Schindler's List".

Французи завжди знімають кіно так, як не зможе зняти ніхто інший. Їхній кінематограф це завжди неспішне споглядання за простими історіями розказаними надзвичайно красиво та стильно. З таким собі французьким шармом.

У фільмі "Au revoir les enfants" немає пролиття крові, не показано на пряму звірст фашистів, не зображено жахіть контраційних таборів чи гетто. Звичайно католицька школа, діти зі своїми дитячими витівками та проблемками ходять на уроки. Якби не з'являлися у кадрі час від часу німці у воєнній формі чи жандарми-колабораціоністи - то можна навіть на мить забути, що події у фільмі відбуваються під час війни. 

І це вражає  найбільше! Те, що у фільмі так яскраво показана сама суть нацизму, без сцен найстрашніших проявів нелюдяності - одна група людей вирішила, що хтось не має права існувати - через демонстрацію зворушливої дружби двох хлопчаків, одному з яких люди з автоматами зробили смертельний вирок, не залежно від того заслуговував він на те, чи ні. 

Одним словом, стрічка однозначно заслуговує на увагу. Не знаю більше прикладів фільмів про Холокост, в яких би так мало відбувалося страшних речей, і який би так вражав до глибини душі.

Приготуйтеся, що видовищності тут буде обмаль, але думати та осмислити нашу людську історію він змусить.

Хорошого трейлеру немає, тому не додаю.

***

Тепер хочеться сказати про кілька моментів у стрічці, які мене дуже здивували сценарно . Я не можу сказати, що це спойлери, але якщо бажаєте можете далі не читати. 

По-перше це сцена де Жан Боне-Кіпельштайн у величезній загальній спальні, посеред ночі запалює дві свічки та починає читати єврейські молитви. Ця сцена просто вражаюче безглузда. У фільмі в цей момент просинається Жульєн та мовчки спостерігає за другом і наче в черговий раз переконується, що Жан єврей. Для хлопчика, який постійно перебуває в жасі бути спійманим та відправленим на вірну смерть, Жан веде себе ну просто дуже недостовірно. Хіба можна після цього дивуватися, що тебе здали гестапо? В додаток до того він бере в школу із собою книги, які хтось подарував йому та підписав привітаннями зазначаючи його справжнє ім'я. Можливо це теж епізод із реального життя режисера, не знаю. Але якщо це просто такий сценарій, може творці вважали, що глядачі ніяк не зрозуміють хто є Жан насправді - не знаю, чесно кажучи, виглядає така сцена просто надумано та недоречно.
Інший момент - у ресторані, з хлопчиками, мамою та старшим братом Жульєна. Французькі жандарми-колабораціоністи виявляють серед відвідувачів старого єврея. Вони ясна річ, мають негайно його арештувати та вивести з приміщення - за законом євреї не мають права знаходиться в публічних закладах. Крім того, у залі сидить компанія німецьких солдатів. Коли піднявся шум довкола відвідувача, що порушив дурний жорстокий закон, деякі присутні вступаються за старого, навіть самі німці (наче б то щоб справити враження на маму Жульєна - французьку красуню) кричать на жандармів, щоб залишили того у спокої. 

Якось все то не складається з рештою подій у фільмі, коли гестапо спеціально захоплює школу, щоб виявити там єврейських дітей, та ще й в кінці затримують тих школярів, у яких все гаразд з документами, але наче б то риси лиця стверджують на приналежність до симітського народу. 

От такі чималі дірки у сценарії... що трохи псує загальне враження від хорошої стрічки.

Оцінка:

Сценарій: 3+

Акторська гра: 4

Видовищність: 3

Про фільм: фільм про дитячу дружбу у найгірші для цього часи

Чи варто дивитись: цілком, на ваш вибір

Фільм-катастрофа "Everest" (Еверест)

США-Англія, 2015 рік, Тривалість: 121 хвилин,

Бюджет: $ 55 млн. Збори: $

У ролях: Jason Clarke, Josh Brolin, John Hawkes, Rabin Wright, Emily Watson, Keira Knightley, Sam Worthington, Jake Gyllenhaal

Above 8,000 meters is not a place where people can afford morality

японський альпініст

- Чому ви йдете на Еверест?
- Тому що він є.

діалог з фільму

1996 рік. Біля підніжжя найвищої гори світу зібралося кілька груп альпіністів, щоб здійснити єдину ціль, що складає всю суть їхнього життя - подолати ще одну вершину. Серед присутніх є комерційні групи "Консультанти по пригодах" (Adventure consulting) та "Гірське безумство" (Mountain Madness). Першу ведуть троє гідів, один з яких австралієць Роб Хол. Вдома його чекає вагітна дружина, теж альпіністка. Роб турботливий та уважний, він щиро хвилюється за своїх клієнтів та намагається завжди усім допомогти має він на те ресурси чи ні.

Другу групу очолює Скот Фішер, славетний американський підкорювач гір. Скот, на відміну від Роба, імпульсивний, самовпевнений та переконаний, що якщо ти можеш вийти на Еверест, то ти маєш зробити це сам і гід з тобою нянчитися не повинен. 

Клієнти Роба - найрізноманітніші люди, серед яких виділяються гучний техаський лікар Бек (Джон Бролін), листоноша Даг (Джон Хоукс), який тут відчайдушно хоче здійснити заповітну мрію, японка Ясуко Намба (Наоко Морі), що вже підкорила 6 вершин і ось настав час 7ї та завжди стриманий журналіста Джон Кракауре (Майкл Келлі), який власне мав усю цю подорож потім описати.

Разом зі Скотом клієнтів "Гірського безумства" веде радянський альпініст Анаталій Букрєв (його як не дивно зіграв ісландець Ingvar Eggert Sigurdsson).

Та які б різні усі б не були вийти на Еверест вони можуть за одних і тих самих умов: фізичної витривалості, обережності та в певній мірі везіння. Як правильно було підмічено у фільмі "Тут ніхто не змагається один з одним, але кожен має поєдинок з Еверестом."

Прибувши ще у березні в Непал гіди та туристи адаптуються у базовому таборі аж до травня, а тоді здійснюють схід на вершину. 

Та тоді коли альпіністи вже рухатимуться назад до табору, на гору насуватиметься нещадна буря, що стане найважчим випробуванням для усіх "гостей "Повелительки вітрів".

***

"Повелителька вітрів" - так перекладається з тібетської ще одна назва гори Еверст, Джомолунгми. Її висота 8848 метрів і навіть якщо ви неймовірно далекі від походів в гори, ви точно знаєте, що це за місце, наскільки воно небезпечне та як альпіністи мріють звершити подвиг сходження у цю зону найвищої небезпеки.

В основі цього фільму лягли реальні події трагедії 1996 року. Тоді за сезон сходження на Еверест загинуло аж 15 людей. До 2014 року це була наймасштабніша трагедія на Джомолунгмі. Загалом на найвищій вершині світу "залишилося" назавжди близько 200 осіб. 

Назва стрічки обіцяє, що фільм буде серйозним та масштабним, після перегляду трейлера переконуєшся, що історія знята видовищно, вражаюче та захопливо. Але все-одно не поспішаєш ставити фільму пятірки авансом. Часом в трейлер вносять усі кращі кадри, які займають у фільмі близько 10 хвилин, а потім вже при перегляді виявляється, що решту півтори години займають якісь нецікаві діалоги, нудні сцени чи абсолютно лишні деталі з життя героїв. 

На щастя фільм Еверест все ж про сам Еверест, хоча сюжет даної реальної історії тут теж важливий, і як на мене творцям вдалося поєднати ці дві складові фільму - дивовижний подвиг підкорення Джомолунгми та особисті переживання персонажів - у дуже хороших пропорціях. Дивовижні ракурси Гімалаїв, переживання людей, екшин, діалоги, вражаючі кадри підйому на непридатну для життя висоту - усього стільки скільки треба, немало-не забагато. Хто звичайно думає, що це практично документальний фільм про гору-монстра та її жертви, будуть розчаровані. На першому місці тут люди, їхній героїзм, трагедії та долі. 

Щодо акторської гри.

Дуже насторожувало на початку знайомство з персонажами. Не хотілося, щоб ансамбль складався з таких собі шаблонів та картонних героїв, чиї кроки можна вгадати наперед. Наприклад, якийсь час здавалося, що ось цей чоловік багато говорить перед підйомом, значить потім виявиться чи не останнім боягузом, а цей мовчазний тихоня потім видасть такий героїзм, що усі мало попкорном не вдавляться. Ні, такого немає. Герої виглядають живими (даруйте за каламбур), справжніми і ти віриш у те, що відбувається на екрані. Так, звісно історія реальна, але це не дає гарантій, що сценарій і режисура будуть на потрібному рівні, щоб всі ці масштаби людського героїзму, безумства та відчайдушності передати майстерно, так що фільм захопить від початку до кінця.

з сайту http://www.imdb.com/

Роб у виконані Джейсона Кларка хороший. Він персонаж однозначно позитивний і однаково жертовний та стійкий протягом усього фільму.

Джилінхаал в образі Фішера характерний та доволі переконливий - такий собі божевільний, чокнутий альпініст, який вважає, що збігати двічі в базовий табір та повернутися на вершину це раз плюнути. 

Загалом, усі персонажі тут рівноцінно нормальні, важко когось виділити та назвати головним героєм.

Адже є ще один, мабуть, найголовніший складник оповіді - сам Еверест. Усі персонажі змагаються не на життя, а на смерть з цією горою. І хоч цей наслідок зіштовхування земних платформ завжди непорушний, німий та мертвий, присутність та "дія" Евересту відчувається у кожному кадрі. За що треба дякувати чудовій операторській роботі.

взято з сайту http://www.imdb.com/

Усі рівні перед Еверестом. Ні героїзм, ні нахабство, ні самовпевненість, ні егоїзм, ні обережність - ніщо не застрахує на її безжальних схилах. І ніхто нікому ні за які гроші не дасть гарантії, що ти підкориш цього нещадного "монстра" і  не залишишся в його полоні на віки. І тим не менше кожного року численні сміливці наважуються на цей крок, знаючи що може їх чекати.

Фільм однозначно вартий уваги. Видовищність - на найвищому рівні. Сценарій терпимий і, варто сказати, відповідний до теми.

Приємного перегляду. Обов'язково, на великому екрані, в IMAX 3D - відчуєте наче самі там побували.

Реальні учасники сходження на Джомолунгму у травні 1996 року. Група Роба Хола.

трейлер:

Оцінка:

Сценарій: 4

Акторська гра: 4-

Видовищність: 5+

Про фільм: вражаюче

Чи варто дивитись: так, бажано на великому екрані

Комедія "Trainwreck" ("Ходяча біда")

Переклад у прокаті "Неудачница", "Дівчина без комплексів".

США, 2015 рік, Тривалість: 124 хвилин,

Бюджет: $35 Збори: $136,3

У ролях: Amy Schumer, Bill Hader, Brie Larson, Colin Quinn, John Cena, Vanessa Bayer, Mike Birbiglia, Ezra Miller, Tilda Swinton, LeBron James.

Режисер: Judd Apatow

"Monogamy isn't realistic!"

повчання батька Емі у фільмі.

Пампушка Емі Таусенд (Amy Schumer) працює журналісткою в чоловічому журналі. Вона весела, товариська, дотепна і немає проблем з пошуком сексуальних партнерів на одну ніч. Колись 23 роки тому, батько запевнив її з сестрою, що моногамія - це штука, якої не існує і не може існувати. Так що Емі не заморочується мріями про прекрасного принца, власну сім'ю, дітей та справжнє кохання. Вона жива тут і зараз, хай навіть не завжди твереза та при пам'яті. 

Одного разу її бос (чи швидше боска) відправила Емі на інтерв'ю із спортивним лікарем, Аароном Конерсом (Bill Hader), який, немало-небагато, працює в NBA і дружить з самим Леброном Джеймсом (LeBron James). 

Ще кілька разів зустрівшись для інтерв'ю Емі та Аарон після вечері опиняються у ліжку. Пан лікар явно не розглядає цей інцидент як пригоду на одну ніч і намагається зав'язати з Емі серйозні стосунки. Це дуже лякає легковажну дівчину. Вона не звикла до джентльменської поведінки своїх кавалерів та такої уваги. 

Крім того вона ще й має хворого батька, що доживає віку у домі престарілих та сестру, що на відміну від Емі давно вийшла заміж і створила сім'ю. І сімейні проблеми для неї не на останньому місці.

Чи зможе Емі розібратися у своєму заплутаному житті? Чи вдасться Аарону розтопити її крижане серце?
Глядачі спостерігають, затамувавши подих...

***

Ну ок, сталось. Так вийшло, що я це кіно переглянула.

Автором сценарію являєтсья сама Емі, виконавиця головної ролі. Зняв його творець прикольної комедії з Крістн Віг "Bridesmaids" Джад Апатов. Сама Емі вже до цього була добряче відома як stand-up комік та зірка скетч-серіалу Inside Amy Schumer.

І от тепер повний метр. Що ж вийшло? Така собі відверта, провокативна комедія. Інколи добряче провисає. То прикольні та смішні сцени із хорошими діалогами, то прям мало не супер-пупер еротика з матюками, то така мила-мила сімейна ідилія та обіймашки з сестрою. Були сцени, коли реально дуже смішно, були моменти коли думаєш одне: "Швидше б вже цей епізод закінчився", інколи: "Для чого я взагалі це дивлюсь?!". Останній відвертий епізод Емі зі стажером на мою думку просто провальний. Хоч за задумом мав видно смішити аудиторію. Мабуть, підлітків хлопців, що переживаються статеве дозрівання, чи що?
Не знаю, чи панянка Шумер то все придумувала з власного досвіду, чи просто вигадала. Часом було не зрозуміло, куди та бричка направляється і що взагалі хочуть усім цим сказати. 

Як правильно перекласти назву важко сказати. Дослівно, це означає як "крах поїзда", а також -(і у фільмі явно використали саме це значення) - "людина-невдаха, ходяча біда, 33 нещастя". 

Що дуже сподобалось так це діалоги. Можна їх охарактеризувати як життєві. Якусь мить у стрічці жартують про Вуді Алена. Я б сказала манера гри, діалоги - це такий собі закос під цього майстра рефлексійного жанру.

Чесно кажучи, я без поняття чи в Америці, у Нью Йорку вже настільки все пропащо, що якщо хлопець дзвонить дівчині після кількох зустрічей та сексу, запрошуючи на побачення, вона буде впевнена, що це якийсь психопат. Якось навіть сумно, якщо це хоч наполовину правда. Хоч у фільмі це практично чи не головний жарт та центральна ідея.

Також після трейлеру, та на початку фільму, здається, що ти вже все наперед знаєш у цій історії і можеш розповісти що буде коїтися просто похвилинно. Але ні. Є цікаві повороти. Начебто сцена розвивається в одному напрямку і тут - бум! - різкий поворт на 180 градусів. Є дуже багато непоганих ідей та моментів. Та загалом, можна сказати стрічка трохи затягнути. Дві години для такого сюжету трохи закруто.

Загалом, можна отримати задоволення від перегляду сцен, коли люди говорять ніби ні про що, а слухати цікаво. Яковжизні!

Щодо гри. Мила пампушка Емі Шумер в образі милої пампушки Емі Таусенд виглядала терпимо. Чи сильно вживалася актриса в роль, чи зобразила саму себе важко сказати. Не багато в неї фільмів на рахунку поки що. Зрештою в її образ "сексуальної бомби", за якою прям бігають дуже навіть симпатичні молодики, якось не до кінця віриш. Але загалом цікаво на неї дивитись. 

Доволі кумедно зіграв свою роль прихованого гея та бойфренда головної героїні прославлений рестлер Джон Сена. Сцени, де він зображає крутого качка і водночас дуже чутливого романтика, реально смішні, не зважаючи на численні F-words.

Також можна відзначити прекрасну Тільду Свінтон, яка як відомо, може перевтілися у будь-кого. Відома англійська актриса тут зіграла начальницю Емі і була просто невпізнавана у ролі гламурної редакторки.

Tilda Swinton

Ось Тільда у реальному житті.

Найкращий, на мою думку, тут все-таки Джон Хейдер. Усі епізоди з ним були чудові. Він смішний, дотепний та дуже природній. Джон - теж зірка SNL, про цей теле-проект я писала тут. До речі, в епізодах з'явилося чимало акторів із цього шоу. 

LeBron James & John Hader

Також фільм прикрасили так звані камео відомих людей. Як наприклад, відомі баскетболісти (LeBron James, Mike Birbiglia), спортивні журналісти. Ну це як не знаю, в нашій комедії раптом з'явилися Володимир Кличко чи Євген Коноплянка і дотепно жартували. 

Сильно дратував прийомний син сестри Емі. Якось постійно здавалося, що він має вкінці кінців зробити щось не надто приємно. Англійською - такий собі creepy персонаж... 

І дуже оригінально виглядали Елайджа Вуд та Маріса Томей - у чорно-білому фільмі, який наче б то дивляться Емі і качок в кінотеатрі. Прикольна сатира на артхауз. Хороше камео.

Одним словом, непогане кінце. Інколи сцени добряче провисають та якось незручно виглядають. Усі сцени з Хейдером - клас! Діалоги хороші. І дуже багато F-word, але то тільки на початку.

Що й казати, фільм в прокаті зібрав непогану суму. Але то вже вам вирішувати, дивитися чи ні. То вже в кого який смак. Краще, звісно, переглянути в оригіналі, щоб насолодитися смішними фразами героїв. За дубляж нічого не можу сказати. У всякому разі, якщо від озвученого фільму вас або нудить, або тільки дратує, то швидше всього діалоги та адаптацію запороли.

Трейлер:

Оцінка:

Сценарій: 3

Акторська гра: 4 -

Видовищність: 3

Про фільм: непогані діалоги

Чи варто дивитись: як хочете