Автобіографічна драма "Au revoir les enfants"
(До побачення, діти)

Франція, 1987 рік, Тривалість: 104 хвилин,

Збори: $ 4,5

У ролях: Gaspard Manesse, Raphael Fejto, Philippe Morier-Genoud, Francine Racette

Julien: T'as peur? (Тобі страшно?)

Jean: Tout le temps (Постійно.)

діалог з фільму

Холодного дня 1943 року дванадцятирічний Жульєн прощається з мамою на вокзалі. Він із старшим братом після зимових канікул направляється у закриту католицьку школу. Франція окупована фашистами, і залишатися у Парижі для дітей абсолютно не бажано, тому мама дуже радіє, що може відправити дорогих синів у більш безпечну місцевість. А малий Жульєн у свою чергу відверто обурюється - йому не хочеться мандрувати у той далекий від затишних теплих апартаментів заклад. Крім того, у школі він не має друзів і не надто легко сходиться з людьми. Але все ж школяр сідає у потяг з іншими учнями та відправляється на навчання.

Хоча Європа палає у вогні, здається у самій школі при монастирі все собі йде звичним темпом, без ексцесів. У класі Жульєна лише одна новизна - з ним тепер навчатиметься ще один хлопець, такий собі Жан Боне. Він перейшов у цю школу Кармелітів разом із двома друзями. 

Жульєн мимоволі починає цікавитися Жаном - щось у новенькому йому здається підозрілим. Не минає багато часу як хлопець викриває таємницю свого однокласника: насправді прізвище Жана - Кіпельштай, він єврей і переховується від нацистів під прикриттям отця Жана, керівника школи.

***

Сценарій фільму основано на реальних подіях із життя режисера Луї Маллє. Хлопчиком він відвідував римо-католицьку школу і одного дня став свідком як під час рейду нацисти вилучили з цього закладу трьох учнів-євреїв та отця Жака, що переховув їх. Пізніше Луї дізнався, що усі загинули у концентраційних таборах - хлопчики в Аушвіці, а отець Жак в Маутхаузені. 

Дана стрічка здобула численні нагороди та була дуже високо оцінена критиками. 

У чому цінність цього фільму у першу чергу? Мені здається, це найкращий фільм про жахіття війни який можна і треба показати дітям. Ця історія дає чудову можливість пояснити їм, що таке фашизм та що коїлося у роки його страшного розквіту без неймовірно жорстоких сцен, якими наповнені, наприклад, такі фільми-трагедії на цю тему як "Pianist", або "Schindler's List".

Французи завжди знімають кіно так, як не зможе зняти ніхто інший. Їхній кінематограф це завжди неспішне споглядання за простими історіями розказаними надзвичайно красиво та стильно. З таким собі французьким шармом.

У фільмі "Au revoir les enfants" немає пролиття крові, не показано на пряму звірст фашистів, не зображено жахіть контраційних таборів чи гетто. Звичайно католицька школа, діти зі своїми дитячими витівками та проблемками ходять на уроки. Якби не з'являлися у кадрі час від часу німці у воєнній формі чи жандарми-колабораціоністи - то можна навіть на мить забути, що події у фільмі відбуваються під час війни. 

І це вражає  найбільше! Те, що у фільмі так яскраво показана сама суть нацизму, без сцен найстрашніших проявів нелюдяності - одна група людей вирішила, що хтось не має права існувати - через демонстрацію зворушливої дружби двох хлопчаків, одному з яких люди з автоматами зробили смертельний вирок, не залежно від того заслуговував він на те, чи ні. 

Одним словом, стрічка однозначно заслуговує на увагу. Не знаю більше прикладів фільмів про Холокост, в яких би так мало відбувалося страшних речей, і який би так вражав до глибини душі.

Приготуйтеся, що видовищності тут буде обмаль, але думати та осмислити нашу людську історію він змусить.

Хорошого трейлеру немає, тому не додаю.

***

Тепер хочеться сказати про кілька моментів у стрічці, які мене дуже здивували сценарно . Я не можу сказати, що це спойлери, але якщо бажаєте можете далі не читати. 

По-перше це сцена де Жан Боне-Кіпельштайн у величезній загальній спальні, посеред ночі запалює дві свічки та починає читати єврейські молитви. Ця сцена просто вражаюче безглузда. У фільмі в цей момент просинається Жульєн та мовчки спостерігає за другом і наче в черговий раз переконується, що Жан єврей. Для хлопчика, який постійно перебуває в жасі бути спійманим та відправленим на вірну смерть, Жан веде себе ну просто дуже недостовірно. Хіба можна після цього дивуватися, що тебе здали гестапо? В додаток до того він бере в школу із собою книги, які хтось подарував йому та підписав привітаннями зазначаючи його справжнє ім'я. Можливо це теж епізод із реального життя режисера, не знаю. Але якщо це просто такий сценарій, може творці вважали, що глядачі ніяк не зрозуміють хто є Жан насправді - не знаю, чесно кажучи, виглядає така сцена просто надумано та недоречно.
Інший момент - у ресторані, з хлопчиками, мамою та старшим братом Жульєна. Французькі жандарми-колабораціоністи виявляють серед відвідувачів старого єврея. Вони ясна річ, мають негайно його арештувати та вивести з приміщення - за законом євреї не мають права знаходиться в публічних закладах. Крім того, у залі сидить компанія німецьких солдатів. Коли піднявся шум довкола відвідувача, що порушив дурний жорстокий закон, деякі присутні вступаються за старого, навіть самі німці (наче б то щоб справити враження на маму Жульєна - французьку красуню) кричать на жандармів, щоб залишили того у спокої. 

Якось все то не складається з рештою подій у фільмі, коли гестапо спеціально захоплює школу, щоб виявити там єврейських дітей, та ще й в кінці затримують тих школярів, у яких все гаразд з документами, але наче б то риси лиця стверджують на приналежність до симітського народу. 

От такі чималі дірки у сценарії... що трохи псує загальне враження від хорошої стрічки.

Оцінка:

Сценарій: 3+

Акторська гра: 4

Видовищність: 3

Про фільм: фільм про дитячу дружбу у найгірші для цього часи

Чи варто дивитись: цілком, на ваш вибір