Сатирична комедія "Office space" ("Офісний простір")

США, 1999 рік, Тривалість: 89 хвилин,

Бюджет: $10., Збори: $12,8

У ролях: Ron Livivngston, Jennifer Aniston, Stehen Root, Gary Cole

Режисер: Mike Judge

"Ненавиджу цей фільм!"

відгук одного принтера

Bob Porter: Looks like you've been missing a lot of work lately.

Peter Gibbons: I wouldn't say I've been *missing* it, Bob.

film quote

Усе спокійно у компанії Intech. Люди сидять перед своїми комп'ютерами у тісних cubicals, 2 м2 простору, відгороджені картонними стінами від цілого світу. Щоранку усі так само сидять в тісних пробках і матюкаються, не знаючи доїдуть вони сьогодні до своїх тісних cubicals, чи ні.

Пітер Гібонс (Ron Livingston) один з працівників цього царства нудьги. Він програміст. Здавалося робота у великій компанії - це цікаво та перспективно. Але, насправді, ні. Кожен день схожий на інший. Офісні терки виснажують, бос дістає, а робити доводиться одну і ту саму байду - редагувати в банківському коді слово "data", щоб запобігти відомій "проблемі 2000 року". З рештою сам себе Пітер не обманює і давно визнав, що роботу свою ненавидить, а в офісі займається лиш тим, що намагається нічим не займатися. Сидить та чекає, коли пройдуть години і він зможе поїхати додому. 

Його друзі теж живуть з проблеми у спокійному офісі компанії Intech. Майкл (David Herman) мав нещастя народитися з тим самим прізвищем, що й відомий американський співак Майкл Болтон, тож ніхто не минає нагоди запитати чи часом вони не родичі. Правда, Самір Наїнанаджар, американською Nagheenanajar (Ajay Naidu), може йому позаздрити - його прізвище взагалі ніхто з американців вимовити не може. І це його дуже дратує.

Є ще в офісі дивовижна істота - Мілтон Ваддамс (Stephen Root). Його вже давно ніхто не слухає і не звертає на бідаку ніякої уваги. Тож Мілтону залишається лиш мимрити щось собі під ніс та до смерті хвилюватися, щоб не відібрали у нього часом його улюблений червоний степлер. 

Ну і звісно є бос, усім босам бос, з незмінною чашкою кави у руці, Біл Ламберг (Gary Cole). Цього самовдоволеного сноба ніщо не хвилює, тільки якби то змусити працівників вийти у ще одні вихідні та посидіти за комп'ютерами у своїх тісних кубиках.

Одного разу дівчина Пітера, Анна (Alexandra Wentworth), повела його на зустріч з психотерапевтом-гіпнотезером. Той почав з Гібонсом сесію гіпнозу, яка б мала змусити того менше хвилюватися про свою роботу, позбутися стресу та почати насолоджуватися життям. Та, на жаль, терапевт зазнав серцевого нападу прямо посеред сеансу. Так що Пітер з гіпнозу вже не вийшов. Втім, стрес у нього минув і він реально почав насолоджуватися життям і забив на роботу. Серйозно забив на роботу та й на весь офісний простір так само.

***

Комедію "Office space" зняв Майк Джадж, автор легендарних "Бівіса та Бадхеда". Сценарій оснований на однойменній серії мультиків того ж таки Джаджа, про офісного працівника Мілтона, що божеволів від стресу на роботі. "Office space" - його друга повнометражна робота. Не треба порівнювати з історіями про Бівіса та його Задоголового друга. Дана стрічка знята у зовсім іншій тональності.

Як на мене, фільм можна охарактеризувати словом "затишний". Дуже спокійно розвиваються події. Звісно, є і кульмінація і жваві пригоди та повороти, і за усім цим дуже цікаво спостерігати. Але от саме спостерігати - неспішно та з усмішкою.

Усі проблеми офісного планктону у нас, в Україні, тільки й набули сильних оборотів у нульових роках, то ж тільки зараз наш глядач може зрозуміти, що переживають герої. У 90х - не було такої сили силенної великих компаній з представництвами у кожному місті, слово офіс-менеджер лише несміливо приживалося, а люди тільки починали відходити від радянщини та цікавитися поняттям "кар'єрний ріст".

В Америці, само собою, ці всі офісні "штуки", кубікалси, мотивація працівників - це все вже було давно, розвивалося декадами та стало чи не ключовою темою для режисерів 90х. 

Складається враження, що чомусь саме у 90х минулого століття в США вся ця офісна панщина, точніше критика такого існування, вилилась у ряді провокативних стрічок з лейтмотивом "Ніколи не пізно почати все з початку".

"Краса по-американськи", "Бійцівський клуб", що теж були зняті у 90-ті, одноково розповідають про такого собі офісного робітника, затюканого та нещасного, що живе сірим життям, ходить у офіс кожен день, ненавидить свого боса і одного разу зривається та вирішує, що життя проходить повз і треба щось з цим робити.

У фільмі "Office space" відбувається щось подібне. Тільки на відміну від вищезгаданих історій - тут все ж першу скрипку грає сатира над усім цим офісним болотом, а не розвиток самого героя. Хоча після виходу стрічки Рон Лівінстон розповідав, що до нього підходили багато людей і запевняли, що завдяки його ролі в цьому фільмі вони наважились звільнится з ненависних офісів, круто повернути своє життя та почали ним насолоджуватися.

Сіра буденність праці в офісі, ідіотські потасовки, скорочення, страх перед цим скороченням, який заважає працювати, бос з його занудними мотивуваннями та нікому не потрібними нововведеннями та memo (письмові нагадування) - усе виглядає настільки безглуздо, що так і хочеться, щоб все згоріло синім полум'ям. Можна сказати творці фільму свого досягли. Історія офісу передана дуже колоритно у своїй нестерпній банальщині. 

Дуже важливий момент - голоси героїв. У дубляжі вбито все, чим це кіно цінне. Милі бурмотіння Мілтона, характерна манера Біла, індуський акцент Саміра - усе це і робить різні сцени смішними та напрочуд сатиричними.

Актори як на мене усі на місці. 

Рон Лівінстон дуже переконливий у ролі працівника, що ненавидить свою роботу, а від того й своє життя. Його колеги в офісі усі колоритні та оригінальні, та й доволі впізнавані. Для американських офісних працівників в першу чергу, звісно, але й для нас можуть бути знайомі майже усі образи. Бос з його покашлюванням та розтягуванням слів ("Greeeeaaat.. Yeahhh...") викликає лиш одне бажання заткнути його раз і назавжди.
 Славнозвісна Дженіфер Еністон тут грає love-interest головного героя, і виступає більше на підмозі - все-таки другорядна роль. Як на мене, її образ "аля Рейчл, тільки у фільмі" дуже навіть доречна у даній стрічці. І в серіалі і в "Офісному просторі" вона грає не надто вправну офіціантку. Так що претензій немає. До слова, роль її боса в кафе виконує сам режисер. Джадж начепив кумедну перуку та ввійшов в образ шефа-ідіота на всі 100% (на фото).

Ну, але найбільше радує тут Мілтон. Це настільки зворушлива людинка зі своїм коханим степлером, що просто серце кров'ю обливається, коли дивишся на його тортури в цьому ахроматичному офісі. За щасливу долю цього суб'єкта вболіваєш найбільше. Його епопея з червоним степлером призвела до того, що покупці почали звертатися до компаній з виробництва офісних приладів, щоб ті почали випускати саме червоні степлери.

Думаю, фільм має сподобатися усім. Звісно, в першу чергу тим, хто працює в офісі. І тим, хто любить таку роботу, і тим, хто ненавидить. Cьогодні усе, що хотів сказати у фільмі режисер близьке нашим людям як ніколи. 
Втім, є інформація, що сам Джадж вважає кінцівку стрічки не надто задовільною і зазначав, що треба було б переписати значну частину сценарію, та в ході зйомок це було вже майже неможливо.

Як не дивно, фільм у прокаті заробив майже нічого. Можна сказати - провалився. Але з часом слава прийшла до нього. Його фанатично розкуповували на DVD на початку 2000х. І сьогодні він фігурує майже у всіх списках "Кращі комедії".

P.S. І насолодіться культовою сценою з принтером. Так, були часи коли той друкував, наче писав вручну. Хто таке пам'ятає просльозиться в кінці стрічки.

Трейлера гідного немає. У 90х щось ще не навчилися робити цікаву промоцію фільму. Тому просто гляньте сцену з Мілтоном та босом:

Оцінка:

Сценарій: 4-

Акторська гра: 4

Видовищність: 3 

Про фільм: сатира на офісну роботу

Чи варто дивитись: так

Трагікомедія "The Little Death" ("Маленька смерть")

Австралія, 2014 рік, Тривалість: 95 хвилин,
Бюджет: N/A., Збори: $12,121

У ролях: Damon Herriman, Bojana Novakovic, Josh Lawson, Kate Box, T.J. Power, Stehpanie May, Ben Lawson, Patrick Brammall, Kate Mulvany, Lachy Hulme, Erin James.

Режисер: Josh Lawson

La petite mort, French for "the little death", is an idiom for orgasm.

Love isn't judgmental. Love is patient. Love is weird and sometimes gross. 

Liz Lemon "30 rock"

Фільм складається з п'яти новел. Теми зачіпаються найпікантніші. Ті, на які не просто говорити.

ПЕРША пара це - Пол (Josh Lawson) і Мев (Bojana Novakovic). Красиві молоді та закохані. У Пола є так званий foot fetish. Ну, збуджують його найбільше жіночі ноги. Мев віднеслась до цього з розумінням і розповіла про свої таємні мрії та бажання. Їй хочеться, щоб коханий її.. згвалтував. Але вона не повинна знати коли це буде і як. Хоче отримати найгостріші переживання. Пол кохану дуже любить і готовий піти на все, навіть на таку дивну затію. Але, як виявиться, не так вже й просто втілити деякі фантазії у життя...

ДРУГА пара. Ден (Damon Herriman) та Еві (Kate Mulvany), відчувши, що щось у їхній подружній парі пішло на так, звернулися за допомогою до сімейного консультанта. Той їх уважно вислухав та порадив спробувати рольові ігри. Це мало б їм допомогти освіжити пристрасть у шлюбі. Чоловік з жінкою приймають цю ідею. І треба сказати, вона таки їм добряче допомагає. Найбільше Дену. Він після тих ігор почав серйозно роздумувати над акторською кар'єрою. Але дружина цього ніяк не може зрозуміти...

ТРЕТІЙ союз - Річард (Patrick Brammall) і Ровена (Kate Box). Вони страшенно бажають народити дитину. Але вже кілька років усі спроби безрезультатні. Потенційні батьки вже впали у легку депресію і без поняття що можна зробити. А гінеколог тим часом каже Ровені що дуже важливо, щоб у неї під час зачаття був оргазм - це може страшенно допомогти. Біда в тому, що, власне, статевий акт з Річардом "маленьку смерть" Ровені не дарує. Тож жінка просто у відчаї і не знає як про це сказати коханому. Та раптом, вперше побачивши як її чоловік плаче, усвідомлює, що це саме те, що їй потрібно для досягення екстазу. Але що ж робити, щоб Річард плакав якомога частіше?

ЧЕТВЕРТА історія про Філа (Alan Dukes) і Морін (Lisa McCune). Жінка тільки те і робить, що пиляє свого чоловіка. І взагалі, дуже дивно, що вони живуть так довго разом, бо таке враження, що вона на дух його не переносить. А він дуже любить її. Коли вона спить. Філ не лише насолоджується тишею, а просто таки переповнюється пристрастю до своєї мегери. А в нього самого є серйозні проблеми зі сном. Тож бос дає йому сильнодіюче снодійне (ліки які дуже важко дістати і які "вирубують" тебе повністю), щоб Філ добре виспався вночі та більше не засинав на роботі. Випадково чай зі снодійним випиває Морін. І конкретно відключається. Філ спочатку панікує, а тоді не може повірити в своє щастя. Він може обіймати свою жінку, дивитися з нею весільне відео, дарувати їй сукні, і вона при цьому його  не критикує.

І остання П'ЯТА частина стрічки - Моніка (Erin James) і Сем (T.J. Power). Дівчина працює у службі допомоги глухонімим. З нею зв'язуються по Skype і на мові жестів розповідають куди їм треба подзвонити та що сказати. Одного такого робочого вечора їй телефонує Сем і повідомляє, що хотів би з її допомогою зв'язатися із службою "Секс по телефону". Як думаєте що з цього могло вийти?

***

Відразу скажу - милий фільм. Автсралійці молодці. Вже друга стрічка, після What We Do in Our Shadow 2014 року, що приємно вражає. 

Фільм на тему сексу не так вже й просто зняти. Власне, цікавий фільм - не просто. Тут наче б то все впорядку. Тільки по завершенню залишається якесь відчуття недомовленості. З однієї сторони, такі прийоми завжди на користь хорошій стрічці. Це добре, коли глядач сам аналізує побачене, робить власні висновки, сам собі намагається щось пояснити, а не просто насичується розжованим сюжетом, про який забуває вже наступного дня. Та все-таки у даному випадку, складається враження, що сценарій було б не зле трохи допрацювати. 

Але у будь-якому разі перегляд принесе задоволення. А для подружніх пар може бути навіть дуже корисним. Як на мене, основний урок тут відносно браку порозуміння та спілкування. Бо хоч у новелах таки різні історії, повороти та закінчення - усім героям хочеться сказати одне:  "Та поговоріть вже один з одним та вирішіть свої проблеми!" Але як добре показано у стрічці - це часом на диво важко - просто поговорити та порозумітися.

Історія першої пари - чистий цирк та комедія. Старання Пола згвалтувати свою дівчину (як би чудернацько це не звучало) виглядають просто таки зворушливо. От на що здатне справжнє кохання! І закінчення даної епопеї дуже навіть реалістичне.

До речі, у ролі Пола знявся сам режисер стрічки, Джош Лоусон (Josh Lawson). Це його режисерський дебют. Дуже достойний. До того ж він і автор сценарію! І в тій же новелі знявся його брат, Бен, у ролі найкращого друга.

Друга пара здалась найбільш якоюсь нецікавою, хоч сюжет їхньої частини доволі оригінальний. Але, коли ці двоє з'являлися на екрані,  їхнє метання з кутка в куток дратувало. І сама пара доволі неприємна на вигляд.

Третя історія - і сміх, і сльози. В прямому значені. З однієї сторони все доволі кумедно. Але під кінець відчайдушні спроби Ровени змусити чоловіка плакати вже лякають. Усе тяжіло до нездорового фіналу.

Найбільша драма це, звісно, Філ і Морін. От для чого такі люди живуть разом? Діти, кредит... Але дивитися на ці всі муки двох людей важко та нестерпно. Перегляньте цю новелу, жінки, і пообіцяйте собі не "пиляти" чоловіка - це  нікого не прикрашає, і добрих плодів не приносить. 

Ну а п'ята історія - однозначний хіт сезону та зірка YouTube. Новела навіть зажила таким собі окремим життям в Інтернеті. Зрештою, кожна частина цього фільму це повноцінна короткометражка. Але п'ята - найсмішніша з усіх та чиста буфонада. Актриса, що грає роль Моніки - надзвичайно чарівна. Та й партнер по сценах дуже симпатичний і зумів майстерно передати образ свого героя, спілкуючись лише мовою жестів. Ця частина фільму - на 5+.

Чи всім сподобається цей фільм? Не знаю. Думаю, знайдуться ті, що будуть морщитися: "Фу, фільм про секс. Футфетіш... Збочення.. ". Ну що тут можна сказати? Треба таким повертатися до перегляду "Просто Марія теж плаче." Бо The Little Death  - майстерна, хороша і дотепна комедія.

Ну і трейлер. (Австралійський акцент дуже прикольний:))

Оцінка:

Сценарій: 3+

Акторська гра: 4

Видовищність: 4 

Про фільм: комедія про секс

Чи варто дивитись: може бути навіть корисно

Мульфільм "Minions" ("Міньйони")

Назва в українському прокаті "Посіпаки"

США, 2011 рік, Тривалість: 91 хвилин,
Бюджет: $74 млн., Збори: $395,7 млн. 

У ролях: Pierre Coffin, Sandra Bullock, Jon Hamm, Michael Keaton, Allison Janney, Steve Coogan
Режисер: Pierre Coffin, Kyle Balda

"За логікою фільму виходить, що міньйони прислуговували Гітлеру???"

коментар схвильованого глядача, під трейлером на Youtube.

Маленькі, жовтенькі, веселенькі. Міньйони, українською посіпаки, полюбилися глядачам і от дожилися до власного повнометражного мультфільму.

Історія проста. Виявляється ці чудо-істоти існували на Землі ще задовго до людей і все чого вони бажали у своїх жовтих серцях - це прислуговувати найвизначнішому злочинцю на Землі. Вони бігали від одного господаря до іншого, в пошуках того, хто зможе нарешті мати з них якусь користь, а не згинути через незграбність жовтих чувачків.

(сумно) Але не щастило посіпакам. Жоден злодій не міг протриматися з ними довго. Вони наче б то навіть до Наполеона добралися, але не змогли довго протриматися в нього на службі. Чи то пак його на довго не вистарчило - згинув від халатності жовтої прислуги. Щодо коментаря на початку статті - сценаристи викрутилися. Після поразки з Наполеоном, жовті істоти впали в таку депресію, що пішли сумувати у печеру десь в засніжених краях і довгі роки там плакали та голосили, що от немає такого лютого господаря, який би зміг їх взяти на службу і вони б чинили всілякі злочини на планеті в дружніх обіймах.

Та якось один з міньйонів, Кевін, вийшов вперед і виголосив слізну промову, про те, що треба комусь з них піти у світ широкий та й знайти нарешті того, хто дасть міньйонам роботу і заповнить порожнечу у їхніх жовтих душах. Усі посіпаки підтримали Кевіна та й відправили його в далеку дорогу разом з Бобом та Стюартом.

(урочисто) І пішли вони, і дійшли до Землі Свободи та Рівності, себто до Матінки Америки. Ох, подумали троє волентерів, тут ми вже точно знайдемо лютого злодія. Тож пішли шукати. І знайшли...

Скарлет Противсіх (Scarlett Overkill) виявилася найлютішою злодійкою всіх часів і народів. Ну, станом на 1968 рік. Вона оцінила потуги міньйонів і пообіцяла всю їхню братію приютити під своїм злодійським крилом. Але за однієї умови - якщо вони поцуплять для неї корону англійської королеви. Посіпакам дуже-дуже хочеться прислуговувати цій дивовижній жінці, тож Кевіну, Бобу та Стюарту нічого кращого не залишається як піти та й виконати непросте завдання.

Чи вийде це в них? Чи зможуть жовті істоти нарешті знайти своє щастя в обіймах найбільшої злодійки людства? Глядачів це так хвилювало, що поп-корн у горло не ліз...

***

Останнім часом так звані спін-офи набули широкої популярності. Spin-off (побічний продукт) - це коли з успішного проекту беруть другрядних симпатичних героїв і роблять про них окрему історію. Найчастіше, щоб скосити грошенят, само собою. Тому що, чесно кажучи, успішних спінофів є дуже мало.

От був такий собі класний серіал "Друзі" - творці взяли і придумали "Джої". Був супер успішний "Шрек" - зробили мультик про Кота в чоботях. Був Мадагаскар - придумали "Пінгвінів з Мадагаскару". Але, що цікаво, переважно схема погано працює. У "Friends" Джої був прикольним та цікавим, але коли він лишився сам, без друзів, то сітком дуже швидко закрили (було зняти тільки два сезони). Ніхто не хотів ту нудьгу дивитися. Я думаю, що жоден з героїв "Друзів" не витягнув би власного шоу. Це той рецепт, де потрібні всі інгредієнти. Так само було і з напарником Шрека та з багатьма іншими. 

Лиш про пінгвінів з "Мадагаскару" можу сказати, що спіноф вийшов хороший, хоч і далекий від шедевру. При чому окремий серіал про пінгвінів був, як на мене, вже занадто простяцько-дитячим. Дорослий би того не дивився. Навіть для розваги. А повнометражний фільм був на тверду четвірку. З плюсом.

Що ж вийшло з "Посіпаками"?
Та так, нічого.. доброго...

Ще коли у віртуальному просторі гуляв перший трейлер, переважно звучали позитивні відгуки. Усі хотіли подивитися на веселих жовтиків та посміятися. І трейлер був дійсно кумедним.

"Minions" це така собі передісторія до "Despicable Me" ("Гидкий Я"). Останній мені дуже сподобався. Головний герой у ньому - лиходій Грю, котрому для чергового злодійського плану довелося удочерити трьох сиріт. І до кінця фільму, ці дівчатка його повністю перевиховали та змінили. При чому, без рожевих соплів та цукрових сліз. Хоча мультик був про такого собі Доктора Зло, сценарій вміло показував причини того, чому Грю став поганцем і що насправді "він є білий і пухнастий усередині".

І в цій стрічці світ уперше побачив дивовижних посіпак. Вони були такими собі хвацькими помічниками Грю, бігали туди сюди, реготали та белькотали щось на тільки їм зрозумілій мові. Фільм своїм успіхом чимало завдячує їм.

І от Illumination Entartaiment вирішив, що посіпаки достойні своєї власної історії та випустили з ними цілий фільм.

Коли лише з'явилася заставка студії Universal і почулися голоси посіпак, що виконували музичний супровід до неї, усі діти в кінозалі вже сміялися та захоплено загуділи. Було видно, що вони з нетерпінням чекали кіна і були готові реготати від першої секунди. Дорослі стримано мовчали.

Вже через 15 хвилин стало зрозуміло, що, мабуть захоплений сміх дорослих сьогодні не прозвучить зовсім. Дитячий звучав від сили 5 разів за весь показ.

Сама не вірю, що це пишу, але мультик просто не смішний. Він яскравий, професійний, посіпаки самі по собі дуже потішні, але це белькотання на псевдо-італійському суржику втомлює вже на першій третині. Не тягнуть ці герої повний метр. На жаль.

Власне, після "Гидкий Я" з'явилося чимало коротких роликів про посіпак. Це близько 5-10 хвилин наповнені їхнім белькотанням, незграбними падіннями, милими фізіономіями, бананами і тому подібне. І ці міні-замальовка - мало що не шедеври: короткі, веселі та дотепні. Щоб помилуватися міньйонами, більше не потрібно. Це ж здуріти можна півтори години слухати голоси під впливом гелію.

З рештою, мультик можна було б витягнути, якби, можливо, решта персонажів були цікавіші.

Скарлетт Противсіх - ніяка. Тобто вона дуже намагається смішити аудиторія, але спостерігати за нею просто нудно. Сандра Булок, що її озвучувала в оригіналі вклалася у цю роботу рівно на 0,5%. Дубляж був не кращий. Але важко сказати чи могли при озвучці якось прикрасити нудний сценарій.

Досидіти до кінця було важко. А слід було, адже хотілося про все це написати. Вже десь за 20 хвилин до завершення навіть не було сил думати - що там відбувається на екрані, хто за ким женеться, для чого це все було знято?

Можна сказати - ну так це ж дитячий мультик! Дітям сподобається! Кольоровий, яскравий, всі ганяють взад-вперед. А я вам скажу діти - не бовдури. Бо якщо нудно дорослим, то дітям теж нудно. На звичайну метушню дивитися на екрані можна від сили хвилин 20, а далі просто втомлюєшся. Якщо важко слідкувати за сюжетом і нудно взагалі то все споглядати всі ці події, які чим далі, тим більше лізуть в якусь тундру, то ніхто не буде цього робити. І розчаровані дитячі обличчя після показу усе це підтверджують. Із "Думками навиворіт" було інакше - час летів швидко і діти виходили з залу із сяючими обличчями.

А тут... Чого вчить цей мультик? У "Гидкий Я" теж був злодій і т.д., але до кінця стрічки він змінювався, було показано цінність дружби та те, що насправді переважно ми всі хочемо одного - любові, прийняття, добра.
А в "Посіпаках"? Ну самі розумієте. Міньйони шукають злочинця, щоб присягти йому у вічній службі... Все, вся мораль.

Крім всього, як не намагалися творці зробити з трьох головних міньйонів у фільмі особистостей, дати їм якусь ідентичність -  це було просто недосяжним завданням. Як рольові моделі та центрові персонажі ці чудо-істоти є надто примітивними. Голос за кадром увесь фільм коментував мало що не кожну подію, бо посіпаки не могли цього робити, як до прикладу герої, що хоча б здатні повноцінно розмовляти. Повірте, коли увесь фільм вам хтось пояснює, що власне відбувається, це перша ознака слабкого сценарію та зйомки.

Так що, краще подивіться короткі ролики про посіпак - отримаєте набагато більше задоволення. А маєте більше вільного часу, гляньте"Despicable Me".

Бережіть дітей!

P.S. А стрічка вже за перший тиждень окупилася більше як в 5 разів! $395.7 млн. при $74 млн. затрачених! 395 мільйонів, Карл! Ось так... 
Трейлери, такі трейлери.

Оцінка:

Сценарій: 3-

Акторська гра: 2+

Видовищність: 3- 

Про фільм: міньйони, що з вами зробили?

Чи варто дивитись: ні

Романтична комедія "Bridesmaids" ("Дружки")

Назва в українському прокаті "Подружки нареченої"
та "Девичник в Вегасе"(рос.)

США, 2011 рік, Тривалість: 125 хвилин,
Бюджет: $32,5 млн., Збори: $288.4 млн. 

У ролях: Крістен Віг, Мая Рудольф, Роуз Бірн, Венді Маклендон-Кові, Елі Кемпер, Меліса Маккарті, Кріс О'Давд
Режисер: Пол Фейг 

Моя історія з цим фільмом трохи затягнута. Само собою він привернув мою увагу ще в 2011 році, відразу як вийшов на екран. Стрічка отримала чимало відзнак і всіма своїми барвами сяяла на Оскарі. Найбільше Меліса Маккарті. Але якось не вийшло у мене тоді його переглянути. Крім того усюди звучала прокатна назва фільму "Девичник в Вегасе" (рос.), яка з фільмом немає нічого спільного. Є лише короткий момент, коли головні героїні летять у Вегас, щоб святкувати так звану bachelor party (google на повному серйозні повідомив, що українською це Дівич-вечір), але так і не дістаються мети. Одним словом, прокатників давно треба гнати поганою мітлою. Ці висмоктані з пальця назви інколи наштовхують на думку, що глядачів вони мають за повних ідіотів.

Причина народження цієї абсурдної назви втім зрозуміла. Перед фільмом "Подружки нареченої" популярності набула така собі хлопчача комедія "Hangover" ("Похмілля"), яку у прокаті озвучили як "Холостяцька вечірка у Вегасі". От прокатники і вирішили привернути більше уваги прихильників посміятися та грошенят вирішили скосити побільше під шумок. Тільки, стріляли пальцем в небо.

Можна сміливо сказати, що два вищезгаданих фільми, крім біля-весільної теми, не мають практично нічого спільного. Це абсолютно самобутні фільми, по-своєму цікаві і цінні для певних груп глядачів.

І ось цей ідіотський "девичник" змусив мене повірити, що фільм такий собі прохідний і не надто вартий уваги. Сам Hangover навряд чи був призначений для жіночої половини аудиторії. Я подивилась його без шаленого захвату, але можна сказати, що і без розчарування.

Пізніше я натрапляла на короткі ролики з фільму Bridesmaids, але завжди не на ті, що б змусили мене захотіти його глянути. Переважно здавалося, що це дійсно копірка з "Похмілля". Теж весілля, теж вечірки. А чудова Меліса Маккарті скидалась просто на жіночу версію Зака Галіфанакіса, смішного товстуна з "Похмілля".

Тим неменше, це сталося. Я переглянула стрічку.


***
Отже.

У центрі сюжету знаходиться Ені Волкер (Kristen Wiig). Їй вже давно перевалило за тридцять, а життя,як кажуть, "пройшло повз і не поклонилось". Ені переслідують невдачі на усіх фронтах. Її кондиторський бізнес заглух і вона перенесла це так болісно, що взагалі відмовилася що-небудь пекти у своєму житті, хоч і любить цю справу найбільше в житті. Тому змушена працювати у ювелірному магазині продавчинею і тихо ненавидить свою роботу. Житло жінка ділить із дуже дивним англійцем, який ще й приволік до Америки свою дуже дивну сестру і стосунки у них теж дуже дивні.

А на любовному полі бою так взагалі повний кавардак. Попри те, що такий собі "партнер для втіх" Тед (John Hamm) у Ені є, він - абсолютний поц і хам ((in the bed) "This is so awkward. I really want you to leave, but I don't know how to say it without sounding like a dick."). Одним словом період зараз у головної героїні явно не найкращий і, взагалі, складається враження, що поїзд поїхав і вона його прогавила.

Але у Ені є найкраща подруга! З Ліліан (Maya Rudolph) вона товаришує ще з дитинства. Вони дійсно розуміють і підтримують одна одну. Так що можна сказати, що фронт дружби під великим захистом та надійно укріплений. 

Та одного дня Ліліан виторопивши безіменний палець із величезним діамантом вперед, заявила, що виходить заміж! І само собою, Ені буде її головною дружкою, так званою Maid of Honer. Крім неї, до підготовки весілля примкнули і інші дружки, власне bridesmaids, цинічна кузина Ліліан, Ріта(Wendi McLendon-Covey) , наївна співробітниця Бека , хвацька сестра нареченого Меган (Melissa McCarthy) та Хелен (Rose Byrne), дружина боса майбутнього чоловіка Ліліан, заможна красуня, самовпевнена та нагла. 
І от з цього всього і починається ще більший кавардак у житті Ені та й в усіх інших героїнь теж.

***

Фільм був знятий Apatow Production. І по сьогодні ця стрічка являється найбільш успішною та касовою роботою цієї компанії. І єдиною, що здобула номінацію на Оскар.
Збори фільму таки шалені. При $32 млн. бюджету було зібрано аж $288 млн. Але звісно комерційний успіх не завжди являється підтвердженням того, що фільм хороший та вартий уваги. Що ж врешті-решт вийшло? Давайте розберемося.

Сценарій до нього написали Крістен Віг, яка зіграла в ньому ще й головну героїню Ені та Ені Мумоло (Соупадєніє? Не думаю). До речі, найкраща подруга Ені, Ліліан у фільми дуже схожа на Мумоло. Сама співавторка сценарію виконала роль знервованої пасажирки в літаку, що сиділа біля героїні Крістен. 

Мені здається, що ці двоє вклали в історію величезну долю якогось особистого досвіду та переживань. Тому фільм вийшов дуже щирий, справжній та життєвий. 

Власне, присутність у цьому всьому Крістен і переконала мене остаточно, що фільм варто подивитися. Крістен Віг найбільше прославилася своєю блискучою кар'єрою у вар'єте шоу Saturday Night Live (SNL). Цьому шоу цього року стукне 40! І досі воно являється одним з найуспішніших комедійно-музичних скетч-передач. Шоу породило величезне число справжніх талантів, які потім пішли у вільне плавання в широкому кінематографі. Як воно сталося і з Крістен, яка багато років була солісткою шоу і досі її без вагань завжди включають у список кращих. На Youtube є море роликів з її перформенсами. Комедійна актриса вона чудова. Віг не тільки перевтілювалася в образи відомих людей, а й створила низку унікальних персонажів SNL, про яких не варто писати - це треба бачити!

У цьому фільмі на пару з Крістен знялася і інша зірка SNL, Мая Рудольф. Помітно, що вони є хорошими подругами і їм комфортно знаходитися у кадрі. І всі епізоди, де вони грають разом виглядають дуже природньо, не награно. Мені навіть здавалося, що у їхніх спільних сценах було чимало імпровізації.

Рудольф тут грає нормально. Мила затишна подруга без особливих акторських проявів. Але дивитися на неї приємно. Крім всього, Мая на момент зйомок була вагітна і це не завжди вдавалося приховати.

Але, як воно часто буває, всю ковдру на себе може перетягнути другорядний персонаж. Тут щось подібне і сталося. Меліса Маккарті, що власне після цього фільму і заповнила своєю немалою фігурою увесь ринок комедій, просто таки "вкрала шоу". До цієї стрічки, вона знімалася в ролях милих симпатичних товстунок. Нашому глядачеві, мабуть, найбільше знайома її роль в "Дівчатах Гілмор", де вона зіграла шеф-повара Сукі. І от у Bridesmaids актриса просто вразила своїм перевтіленням. Не можна не погодитися, що багато в чому вона нагадувала Галіфанакіса з "Похмілля", така собі безпардонна та кумедна героїня. Тим не менше, Меліса виглядала дуже навіть не банально. Її стиль одягу - чоловіча сорочка, штани та незмінне перлове намисто - це просто бомба. Кожна поява Меган в кадрі завжди смішила. Вона могла навіть нічого не говорити, просто реагувати на репліки інших героїнь смішними виразами обличчя. А її сцени з цуценятами, то взагалі гримуча суміш гомеричного сміху та милих зітхань "Утибоземой". Одним словом, номінація на Оскар цілком заслужена.

Основною ознакою хорошого фільму завжди є відсутність поділу персонажів на чорних і білих. Хоча основний конфлікт тут будується на тому, що одна жінка падлить іншій (Ага, ми дуже "здивувалися"), все-таки немає зовсім негативних і абсолютно "святих" героїв. Кожен по-своєму правий і по-своєму помиляється, по-своєму нещасний і по-своєму симпатичний. Тому розв'язка та й, в принципі, уся сюжетна лінія виглядає дуже справжньою і ти в цю історію віриш. 

Багато глядачів були здивовані, що фільм виявився набагато глибшим, ніж показував трейлер. І було чимало легкої драми, образ та прощення. Як воно є і в житті. 

Тим не менше це все ж таки комедія. І хоча у фільмі присутні деякі "туалетні" жарти, вони, як не дивно, органічно вписалися у всі події. 
Ще раз повторюю, що Вегас там і близько не присутній. І з "Хлопчачою вечіркою у Вегасі" "Подружки нареченої" мають стільки спільного, скільки віски і торт.

Кіно звісно зняте більше для жіночого глядача, але багатьом чоловіками воно може сподобатися. Бо все-таки стрічка наповнена хорошим гумором та оригінальними персонажами. 

Ну важливий момент озвучка. Як на мене, що українська, що російська просто жахлива. Голоси підібрані потворно. Російський дубляж ще й за звичай чомусь багато жартів перекладає "от фонаря" і я не знаю якого..  милого. Фільм просто вбили! Тільки оригінал! Голоси тут дуже важливі.  А коли дві тьотки з однією інтонацією озвучують 10ох персонажів, то хочеться чимось запустити в екран.

Ну і трейлер. Знайдіть в нашій озвучці і порівняйте))

Оцінка:

Сценарій: 4

Акторська гра: 4

Видовищність: 4 

Про фільм: хороша жіноча комедія

Чи варто дивитись: цілком, бажано в оригіналі

Трагікомічний мультфільм "Inside Out" ("Навиворіт")

Назва в українському прокаті "Думками навиворіт"

США, 2015 рік, Тривалість: 94 хвилин,
Бюджет: $175 млн., Збори: $363.2 млн. 

У ролях: Емі Полер, Філіс Сміт, Річарв Кайнд, Біл Хейдер, Льюіс Блек, Мінді Калін, Кейтлін Діас, Діана Лейн, Кайл МакЛахлан
Режисер: Піт Доктер. Роні дель Кармен 

Joy: Come on, group hug! You too, Anger.

Anger: Don't touch me.

Взагалі-то про цей мультик не хочеться писати. Важко розповісти про нього без жодного важливого спойлеру. Фільм наповнений такими цікавими алегоріями та оригінальними ідеями відображення процесів нашого мислення, що просто таки не знаєш з чого почати. Одне хочеться сказати: "Іди та дивись." 

Але зрештою усвідомлюєш, що може він сподобатися не всім і зачарувати не кожного. Тому все ж варто дати якусь характеристику, щоб не створити марних очікувань та не дати поціновувачу пройти повз.

Отже, це історія про дівчинку Райлі, 11  років від роду. Тим не менше, все ж, основну роль тут грає не вона. А відразу 5 персонажів: Радість (її в дубляжі мило називали "Радка"), Печаль (для друзів "Печалька"), Гнів, Страх та Огида. Це 5 основних емоцій Райлі, які ведуть її по житті, допомагають справлятися з труднощами, любити свою сім'ю, та формують її характер та особистісні якості. 

Мабуть, на цьому я зупинюсь. Як на мене, буде не так вже й цікаво дивитися цей фільм, знаючи занадто багато про сюжет.

Можна лише зазначити, що зав'язкою слугуватиме переїзд сім'ї Райлі з Міннесоти у Сан-Франциско. 

***

Компанія "Pixar" завжди славилася своїм оригінальним підходом до мультиків. Вона першою почала робити 3D анімацію і, як бачимо, комп'ютерна подача заполонила ринок і з року в рік стає все кращою та кращою. І в той час як, наприклад, Disney не може вилізти з кабали "Прекрасних принцес та їхніх героїчних бойфрендів", вищезгадана студія не перестає дивувати свіжими ідеями,  та прикольними сюжетами. Чого лиш варті шедеври "Wall-E", The Incredibles, Toy Story (усі три). 

Одним словом, поруч із сімейними цінностями та музичними номерами, якими наповнені усі роботи студії Disney, Pixar виглядає таким собі "молодим та гарячим бунтарем". І досі тримає планку дуже високо. В принципі нічого дивного. Адже, одним з "батьків" Pixar був ексцентричний Стів Джобс, внесок якого у той прогресивний світ, в якому ми зараз з вами усі живемо, не можливо не оцінити. Втім, молода перспективна фірма була куплена Disney у 2006 році, але це ніяк не вплинуло на якість її ідей та сміливий підхід до мультиків. 

Pixar вміє розповісти про складні речі дуже просто і цікаво. Так є і з "Думками навиворіт". Коли бачиш усі ці тонкощі людської свідомості передані яскравою анімацією та класними ідейними втіленнями, не можеш не дивуватися рівневі людскої уяви. Усе дуже гарно передано, показано та розказано!

Якість анімації теж чудова. Міміка персонажів-емоцій зроблена прекрасно, професійно і викликає саме ту реакцію, що треба.

Правда, інколи мені здавалося, що практично ключова постать Радість могла б бути зроблена трохи оригінальніше. Хоча, з рештою загальної картини цей персонаж точно не псує. Просто чомусь хотіло б ся бачити її більш цікавішою. Дивним виглядав як на мене вибір кольору її волосся - колір Печалі. Але якщо вже дуже по-філософськи підійти до мультика, то ця "краплина суму" у безмежній радості має певний сенс.

Сама Печалька у мультику зроблена дуже прикольно. І розкриття цього персонажу проходить, як на мене, надзвичайно правильно.

Страх, Гнів і Огида тут більше все-таки другорядні герої, але виконують свою "функцію" comic relief, так званого комедійного ліричного відступу, чудово.

А самі люди тут в певній мірі більше скидалися на "піддослідних кроликів", ніж на центрових персонажів. Але зроблені добре і займають стільки екранного часу, скільки потрібно. Все ж найцікавіше було спостерігати за внутрішнім світом сім'ї Райлі, а він зроблений та переданий, як вже було сказано, дуже і дуже круто!

Отже, приємного перегляду.
Озвучений мультик українською на хорошому рівні. 

Ще можна сказати, що це одна з тих стрічок, коли ти більше роздумуєш, сумуєш і смієшся з головними героями. Це не той випадок, коли можна просто пореготати, жуючи поп-корн. 70% екранного часу займають все-таки вічні питання про любов до рідних, про непросте формування характеру та наші рішення у житті. І ще присутнє таке собі прощання з дитинством. Це один з найзворушливіших моментів у стрічці. Одним словом, якщо вас можна розчулити, то прихопіть з собою серветки на перегляд - швидше всього вони стануть внагоді. 

Ну і трейлер. Зроблений майстерно - практично без спойлерів самого сюжету. Бо часто трейлери інших країн (в You Tube можна натрапити на китайський) просто таки напхані усіма важливими поворотами фільму та видають дуже багато сюрпризів. 

І обов'язково дочекайтеся фінальних титрів:) Pixar приготував сюрприз.

Оцінка:

Сценарій: 5

Акторська гра: 4+

Видовищність: 4

Про фільм: милий мультик з легким відтінком ностальгії за дитинством

Чи варто дивитись: так, бажано з дітьми від 6 років